Энн Файн - Позаду льодовні

Я приніс у льодовню останню свічку. Буду підносити до її полум’я сторінку за сторінкою. Тонкий сірий папір світитиметься над вогнем теплим привітним рожевуватим сяйвом. Я хвильку зачекаю — і обірваний нерівний край сторінки почорніє, немов магічним чином, а відтак аркуш помережать землисто-коричневі лінії, знищуючи все написане, всі ці огидні бездушні непохитні блідо-блакитні рядки, які наче промовляють: «Ці аркуші — не для розваг. Затям: на них можна переписувати вправи з французької, чи занотовувати замовлення на яйця, чи вести список власних вад. А будь-що інше — зась! Тут не можна малювати бліде загострене обличчя людини, про яку постійно думаєш, або писати власне ім'я, обмальовуючи кожну літеру кольоровими візерунками».

Сторінка займеться. Вусики тоненького сірого димку звиватимуться в повітрі, а яскраві язики полум’я — блакитні біля основи, а далі золотисті — оживуть і змусять мене вправно вертіти папір у руках. Чорне-пречорне горіння з виразним запахом очищення, немов це палають старі зарості, буде швидко просуватися папером, захоплюючи і знищуючи його, аж поки жар, діставшись до кінчиків моїх пальців, змусить мене випустити сторінку з рук та кинути її на фольгу, що лежатиме поряд.

Я буду дивитись, як вона палахкотить яскравими оранжевими іскрами, а потім зіжмакується, чорніє та холоне. Я роздмухаю крихкі рештки аркуша по всій підлозі льодовні. Можливо, вони легенько зашарудять, протестуючи, немов минулорічне опале листя. Потім я видеру наступну сторінку, а за нею ще одну — і таким чином позбудуся всіх, навіки-віків.

Спочатку я спалю записник для замовлень на яйця, а потім візьмуся за величезний сріблястий альбом для скрапбукінгу — з нього ж усе й почалося. Буду спалювати сторінку за сторінкою, від початку і до кінця, всі наші хиби, слабкості й вади. Буду спалювати рік за роком. Дивитимусь на слова, які ми акуратно записували в колонки на кожній сірій фактурній сторінці, але не читатиму їх. Я назавжди з цим покінчив, як Касс. Спостерігатиму, як тіні витанцьовують на цегляному муруванні — такий собі гарячковий прощальний танець кожного аркуша, — але тим часом буду думати про інше.

Обкладинку спалити буде непросто. Вона така ж тверда, блискуча та яскрава, як і тоді, коли тітка Ніна подарувала нам цей альбом, давним-давно. Оце вона здивувалася б, якби дізналася, що ми аж досі його зберігали, причому так сумлінно! Але й цьому настав кінець. Тонке сріблясте покриття спотвориться, зморщиться і вкриється пухирями, а потім відшарується від твердої картонної основи. Я, мабуть, обпечу пальці, знищуючи обкладинку, але принаймні тоді вже Список відійде в небуття назавжди.

Я гляну вниз на ті дві цеглини, під якими ми так довго його ховали, і буду певен, що там більше нічого нема. А Касс? Та вона й не помітить. І мені його теж не бракуватиме. Тепер, коли бідолаха Джеймісон тимчасово зліг, на фермі роботи по самі вуха, тому я, мабуть, взагалі нечасто буду сюди навідуватися.

Альбом для скрапбукінгу (від англ. scrap — вирізка, book — книжка) — альбом або блокнот з порожніми сторінками, на яких можна писати, наклеювати фотографії, газетні чи журнальні вирізки, малюнки тощо (тут і далі прим. перекладачки).

Футбольні картки — колекційні картки з фотографіями відомих футболістів.

Ковзний вузол — один з мотузкових вузлів; має таку назву, бо його зазвичай можна швидко і легко розв’язати, потягнувши за вільний кінець мотузки.

Іглу — куполоподібна хижа ескімосів, побудована з льодових або снігових плит, має діаметр 3–4 метри і висоту близько 2 метрів.

У великобританській середній школі навчальний рік зазвичай ділиться на три частини (триместри), кожна з яких триває приблизно по три місяці.

Третя година — час, коли, згідно з Біблією, був розіп’ятий Ісус Христос (Євангеліє від Марка 15:25).

AGA — поширена в Англії марка кухонних плит; раніше такі плити працювали на вугіллі.

Ярд — одиниця вимірювання довжини, близько 91 см.

Метальдегід — один з різновидів так званого твердого (сухого) спирту, використовується як пестицид.

Тут авторка порівнює Джеймісона з головним героєм казки братів Грімм «Гензель і Ґретель», за сюжетом якої Гензель позначає шлях додому камінцями.