Каталін Флореску - Якоб вирішує любити

Здесь есть возможность читать онлайн «Каталін Флореску - Якоб вирішує любити» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Чернівці, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Книги-XXI, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Якоб вирішує любити: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Якоб вирішує любити»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

У своєму романі Каталін Доріан Флореску розповідає несамовиту історію життя Якоба Обертина зі швабського села Грозенау в румунському Банаті.
Це історія про любов і дружбу, втечу і зраду, про те, як здатність любити може дати людині силу винести всі поневіряння. Якобова історія, що розгортається в часовому проміжку від кінця 20-х до початку 50-х років XX ст., виростає до родинного епосу, який пружно, в яскравих і фантастичних образах розповідає історію Обертинів упродовж 300 років, починаючи від Тридцятирічної війни в Лотаринґії.
Наприкінці ХVIII ст. Якобові предки, як і тисячі інших, шукаючи кращого життя, вирушили в небезпечний шлях з Лотаринґії у Банат, в надії здобути там щастя і власну землю. Якоб стає свідком боротьби за владу і майно, його зраджує власний батько, він втрачає своє перше кохання. Та знову й знову знаходяться люди, які допомагають йому вижити в історичних випробуваннях — диктатурах і депортаціях з їх гротескними і катастрофічними наслідками — і зважитися почати все спочатку.
В цій ніжній та захопливій книжці ми також знаходимо неймовірний концентрат європейської історії.
Образ світу, що ніяк не може втихомиритися.
* * * Родинний епос, що докладно й лаконічно, шалено і все ж прискіпливо точно в деталях розповідає про долі лотаринзьких переселенців у Банаті… Флореску знайомі безодні, що зяють в людині, цій двоїстій істоті зі страху й жадоби. Він малює образ звичаїв архаїчного світу з усіма його жахіттями і красотами, жорстокістю і ніжністю, світу, в якому земля, рілля, майно є для селян усім. І щоб це здобути, вони готові на все. * * * Своїм новим романом Каталін Доріан Флореску катапультувався в передній ряд нашої літератури… Що за оповідач!
Мало хто розповідає з такою силою, чуттєвістю, теплом, з таким довгим диханням, що охоплює цілі століття, так спокійно й безстрашно, не лякаючись ні брутальності та жорстокості, ні тихої ніжності й туги.
Флореску не оминає жодної деталі, кожен нюанс оживляє образ його сільського світу, наче картина Брейгеля, з усіма жахіттями і красотами…
Він написав чудесний роман про брутальне століття і безнадійне життя, який, втім, ніколи не поринає в безнадії. Вийшла правдива книга любові. Вона заслуговує найвищого визнання. * * * Цей роман аж пашить пряним духом повного по вінця життя, по вінця переповненого несамовитими жахіттями і предивною красою, катастрофами, що міняють увесь перебіг життя, і тихим щастям. «Якоб вирішує любити» — це одна велика розповідь про буття. Є романи, що розповідають життя, і це добре. А є такі, що вчать смирення. Перед багатством, впертістю і божевіллям самого життя, перед малими великими щоденними явищами — мішком картоплі, дощовою ніччю, народженням на купі гною. І от саме такий роман написав Флореску. Він читається нечувано добре, передусім для тих, хто вміє поцінувати таку соковито-чуттєву прозу.

Якоб вирішує любити — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Якоб вирішує любити», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Тобі, як-не-як, уже вісімнадцять.

Якусь часину ми сиділи непорушно, темрява все більше заполоняла кімнату.

Він взяв мою руку і міцно її стиснув.

— Ти думаєш, життя скінчилося, правда? Мені так само здавалося, коли твоя бабуся померла при Ельзиних пологах. Ось побачиш, з'явиться інша дівчина. Завжди хтось з'являється, це просто питання часу.

— В тебе так ніхто і не з'явився, — відповів я.

— Це щось інше, я був удівцем з дитиною.

Ми змовкли.

— Хочеш, розповім тобі щось? — запитав він. — Так і час швидше мине.

Дідові оповідки були частиною мого дитинства, так само, як і Рамінині. Він добре знав, що я не заперечу, навіть якщо він повторюватиметься, а тому, не чекаючи відповіді, повів.

— Відколи ми, Обертини, існуємо, нас переслідують всілякі нещастя. Іноді мені навіть здається, ніби війна з Каспарових часів так ніколи й не закінчилася. Вона триває нескінченно.

А тоді знову розповідав про лотаринжця на службі у шведів, який одного дня постановив рушити в дорогу додому, в Дьєз, перейшов через Воґези, а опинившись на землі, яку вважав своєю, вибив майже цілу родину, перш ніж на тому самому місці заснувати власну.

Коли я слухав його отак у піввуха, озирався і в кожному кутку бачив Катіцу, коли вино текло моїми жилами, а ніч опускалася на село, в мені міцніло переконання, що я ніколи більше не зможу любити.

Це було чотири місяці до того, як я опинився тут, у гробівці. А трохи більше години тому з головної дороги на немощений путівець, що вів до нашого села, повернула ціла колона вантажівок. Хоча було вже пізнє надвечір'я і почало смеркатися, польовий сторож добре її розгледів, але в нього не було часу забити на сполох. Росіяни були швидші за будь-яку бурю.

Цього разу з кількох вантажівок, що зупинилися перед церквою, вистрибнули невеличкого зросту, присадкуваті солдати з монгольськими лицями, в інших, окрім водіїв, нікого не було. Їхній офіцер у супроводі румунського перекладача пішов простісінько до плебанії, що стояла одразу при церкві. Пароха вони застали за вечерею.

— Кажіть бити в дзвони! — наказав офіцер.

— Навіщо? Адже нема ні бурі, ні пожежі.

— Бо інакше я Вас пристрелю.

В цю мить до плебанії увійшов замковий, і парох послав його на дзвіницю. Офіцер витяг з кишені списки і тицьнув парохові під ніс.

— Ми шукаємо всіх німців віком від вісімнадцяти до сорока п'яти років, їх вивезуть на Сибір. Зараз Ви підете з нами і покажете, де вони.

Парох Шульц захитався, йому довелося вхопитися за край стола.

— Чому саме я?

— Бо Ви всіх тут знаєте. Скажете їм, щоб узяли з собою лише стільки, скільки зможуть внести. Кого зловлять на вулиці — застрелять на місці. Вас вони послухають.

Якщо парох гадав, що своєю зрадою сербської родини випив повну чашу провини, то тут виявилося, що він помилявся. Було ще в тій чаші досить недопитого.

— Я цього зробити не можу.

Офіцер витягнув з кобури пістолет і приставив парохові до живота. Парох вкрився потом.

— У Вас нема вибору.

Якусь мить парох схилявся до того, щоб не скоритися і прийняти смерть як кару Божу за кривду, вчинену сербам. Але він не був героєм.

— Скажіть, а я теж є в тому списку? — спитав він тихо.

Переклад зайняв кілька секунд. Йому вони видалися вічністю.

— Ви вже застарий для того, що чекає на інших. А тепер ходімо, робота не жде.

Коли всі троє вийшли на вулицю, перед церквою вже почали збиратися люди, закутані в теплі пальта, в низько насунених на лиця шапках. Солдати мерзли, кидали недопалки і чавили їх у снігу.

Офіцер випхав пароха поперед себе, перекладач щось прошепотів йому на вухо, а тоді пароха підняли на кузов вантажівки.

— Повертайтеся додому, люди. І там чекайте на нас. Виходити надвір заборонено. Кого побачать на вулиці, відразу розстріляють. Моліться і покладайтеся на Господа. Все тепер в Його руках, — прокричав він у натовп.

Коли солдати дійшли до нашого завулку і вже вибивали перші двері й ворота чобітьми та прикладами, до стайні, де ми з дідом годували коней, увійшов Сарело. В руках у нього був якийсь вузлик.

— Тікай негайно, росіяни тебе шукають. Мама сказала, щоб ти сховався там, де завжди. Ось тобі трохи хліба й сиру.

Дідо зняв шапку і надів мені на голову.

— Біжи туди, де завжди ховаєшся, — сказав він.

— Потім ми за тобою прийдемо, коли все вляжеться. Де тебе шукати? — спитав Сарело.

— На цвинтарі, у Дамасовім гробівці, — відповів я.

Він загасив гасову лампу і відчинив вузенькі, низенькі дверцята у задній стіні стайні. По сусідству чулися голоси, які без упину кричали по-російськи «Давай-давай!», і німецькі, що благали й волали, проте цілковито намарно. То був хор безнадії. І лиш сільські собаки валували, вони були єдині, хто чинив сліпий спротив. А тоді я почув, як мама кличе діда, і батькову лайку.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Якоб вирішує любити»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Якоб вирішує любити» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Якоб вирішує любити»

Обсуждение, отзывы о книге «Якоб вирішує любити» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x