Андрей Бондарь - І тим, що в гробах

Як видно з розгортання сюжету, головний герой, вочевидь, є сином містян у першому поколінні. Батьки — технічна інтелігенція або держслужбовці. Місце дії — Київ, про що вже в перших кадрах свідчать автомобільні затори, русифіковані таблички та наявність метро.

Петрик виходить зі свого під’їзду на Оболоні, весело розганяючи голубів. За ним з’являються батьки, які дають малому останні настанови, але він не слухає. Це жвава й енергійна дитина, що живе в радісному й безжурному дитячому світі. Так, цей хлопчик неслухняний, але хто з нас був слухняний у його віці? Він застрибує на скейтборд, псує сусідську білизну й виривається з батьківських рук, мало не потрапляючи під машину. Його ведуть до дитсадка, але все його єство пручається — він прагне відтягнути зустріч із Системою. Вже краще робити збитки й наражатися на небезпеку, ніж знову цілий день терпіти цю нудну молоду виховательку.

Батьки приводять його в дитсадок і на цілий день «вмивають руки». Тепер Петрик у надійних руках виховної системи, покликаної зробити з нього нормальну радянську людину. Найперше, що треба цій системі зламати у хлопчику — це його життєлюбство, енергійність, або, як сьогодні модно казати, харизматичність. Так, він справжній лідер соціальної групи. Це очевидно, адже діти радо вітають його прихід: «Ура, П’яточкін!».

Саме тут місце для своєрідного маніфесту головного героя — пісні, в якій він коротко формулює своє життєве кредо:

Петрик усвідомлює свою інакшість, не бажаючи бути ґвинтиком, елементом системи. Йому чужий соціальний конформізм. Недарма, коли вихователька закликає його до порядку («Гам і галас там, де ти! Час до розуму прийти!»), він натякає, що має свій власний шлях, дао, яке вище за нього самого:

З Петриком явно треба щось робити, і на допомогу молодому педагогові приходить новий, значно тонший від усіх наявних, метод впливу. Вихователька занурює Петрика в гіпнотичний стан, що переходить у сон. У ньому за допомогою методу проекції поведінки слоненяти на поведінку дитини цілковито змінюються ціннісні орієнтації малюка. Всього лише безневинний прийом — порахувати перед денним сном слоненят — абсолютно змінює Петрикову особистість. «Десь у Африці далекій, біля річки Лімпакекі» — вихователька користується таємними замовляннями. Вона викликає образ слоненяти, покликаного донести до свідомості Петрика мораль: поводитися так, як він, не можна. І хлопчик прокидається «зміненим» — стає пасивний, дезорієнтований і охлялий. Таке враження, що хтось добряче покопирсався в його мозку.

Отак ненав’язливо, за допомогою навіювання, відбувся процес перетворення анархіста-пасіонарія, за яким тягнуться і якого поважають усі діти, на «людину системи», «ґвинтик». Вихователька спрацювала набагато ефективніше, наприклад, за сестру Ретчед із роману Кена Кізі «Політ над гніздом зозулі». Ні, це не електрошок і не лоботомія, яка перетворила МакМерфі на рослину, а щось значно дієвіше.

Відтепер варто лише їй сказати: «Всі рядком ставайте, діти…» — і програма нормалізації спрацьовує бездоганно. Вихователька в мультфільмі не має імені. Вона — машина нормалізації, людина-функція. Лідер соціальної групи виправлений, такий, як потрібно системі, що більше не даватиме збоїв на мікро- й макрорівні.

Так ламається Петрикова «пружина», що дозволяла йому ходити «перевертом на руках», бути не таким, як усі. Його особистість нахромлена на прямий штир радянської дисципліни. Саме таким є призначення виховного закладу — зламати пружину, опір індивідуальності, випрямити звивини й поламати об коліно. Саме такою є мораль цього чудового мультика: ніхто не вийде звідси самим собою. Діти беруться за руки і, як щурі за Нільсом, ідуть за вихователькою. Система перемогла.

Але ми все одно самовіддано любитимемо цей мультфільм, незалежно від епохи і політичного режиму надворі. Інакше б ми не були радянськими дітьми. Головне, аби Варвара зробила з цього свої висновки.

От є фрази, які в різних контекстах означають різні речі. Наприклад, «я з ним зустрічалась і спала». Якби цю фразу прочитала людина, яка не знає добре української або тільки-но почала її вивчати, то їй відкриється лише перший рівень — і той не до кінця. Бо можна зустрічатись просто на вулиці або зустрічатись, попередньо про це домовившись. Ну, зустрілись, ну, зустрічались не раз і не два. «Я з ним зустрічалась». Окей, зустрілась. Постояли, поговорили, слово за слово. А «спала» — це як? Під час зустрічей? Ох, точно, типу, так: «я з ним зустрічалась, але з ним було так нудно, що я спала». Стривай. «Спала» — це від «спати» чи від «спадати». Може, це означає «ми зустрічались, і я непритомніла»? Невже постійно? Невже вона постійно під час зустрічей з ним падала? Чи спадала?.. Чи це один раз спала під час однієї конкретної зустрічі? Чи «спала» — це означає «перестала»… Нічого не зрозуміло. О, є ще одне значення: «спадати з лиця» — марніти. Я з ним зустрічалась і марніла. Тобто «мені не йшло на користь спілкування з ним». Бінґо!.. Ой, тоді чому немає розділового знака. Тут потрібно було б якось інтонаційно підкреслити. Але — стоп! «Зустрічалась…» Може, це про стосунки? Але чому тоді не «ми зустрічались». Чи це тільки в неї були серйозні наміри, а в нього — ні? Я з ним зустрічалась, а він зі мною — ні. Але як таке можливо? Як дві людини можуть мати стосунки, любов, а зустрічатися при цьому може тільки одна з них? А може, тому і «спала» вона в цих стосунках, що більше просто не було іншого виходу. Ну, бо що інше можна робити з людиною, з якою зустрічаєшся, а вона тебе не помічає? Нудьга. Тоді все правильно. «У нас були стосунки, але серйозно до них ставилася тільки я, а тому здебільшого спала»… А може, це все-таки від «спадати», тобто «занепадати», а якщо точніше — «занурюватись у депресію»? Теж може бути. Ну, бо як у таких стосунках можна по-іншому? Точно, тут мається на увазі таке: «У нас були стосунки, від яких я впала в депресію». Чи ні? Цікаво, а може, оце «спала» стосується не її, а їхньої спільної дії? Тобто «спала» вона теж із ним? Тоді як вони могли спати разом, якщо зустрічалася з ним тільки вона? І як вони спали разом? Зустрілись і заснули? А може, «спати» — це про секс? Але ж ні! Секс — це рух, процес, процедура. А «спати» — це сон, безрух, відсутність дії. Дивно. А може, вона спадала на нього? В сенсі — любила зверху? Але чому тільки один раз — «спала»? Ех, нічого не зрозуміло… Треба подивитися, хто тепер у чаті з українців сидить. Може, хтось не спить ще? У них тепер глупа ніч. Ох, нема нікого. А ні, є один. Четверта ранку, а він не спить. Мабуть, працює. Він перекладач. Мабуть, перекладає. Я з ним зустрічалась і спала. Колись.