Майкл Ондатже - Англійський пацієнт

А зараз сапер просто сміється, перебігаючи поглядом із чоловікового обличчя на стелю.

— Я знаю геть усе про саронги. — Караваджо махає Хані та Кіпові рукою. — На східній окраїні Торонто я зустрічав індійців. Якось я грабував будинок, і виявилося, що він належить індійській сім’ї. Вони попрокидалися в своїх ліжках, і я побачив, що ці люди навіть сплять загорнуті в тканину, в саронгах. Це заінтригувало мене. Ми розговорилися, і якось вони запропонували мені теж спробувати його надягти. Тож я зняв свій одяг і вбрався в саронг, аж раптом вони схопили мене й викинули напівголим за двері.

— Це справжня історія? — посміхається Хана.

— Лише одна з безлічі!

Вона достатньо знає про нього, щоб майже повірити в цю оповідку. Караваджо під час своїх походеньок постійно відволікався на «людський фактор». Якщо Девід потрапляв у будинок перед Різдвом і помічав, що різдвяний календар [77] Різдвяний календар — спеціальний календар лютеранської традиції, який показує час, що залишається до Різдва; популярний у європейських країнах. показує не той день, то страшенно дратувався. Він постійно розмовляв із різноманітними домашніми улюбленцями, котрих залишили вдома самих, пишномовно обговорював з ними проблеми харчування і згодовував чималенькі порції, і вони завжди з чималим задоволенням вітали Караваджо, якщо він повертався на місце злочину.

Хана йде вздовж полиць у бібліотеці й навмання, заплющивши очі, вибирає книжку. Знаходить чисту сторінку між двома розділами поетичної збірки і пише:

Він каже, що Лахор — древнє місто. Порівняно з ним Лондон — сучасний мегаполіс. Я кажу: «Що ж, я приїхала з іще молодшої країни». Він стверджує, що вони завжди знали про порох. Іще в сімнадцятому столітті на придворних картинах зображували феєрверки.

Він невисокого зросту, хіба трошки вищий за мене. Коли посміхається, може зачарувати кого завгодно. Він має міцний характер, хоч і не показує цього. Англієць каже, що він — один з войовничих святих. Проте почуття гумору в нього специфічне, що не дуже в’яжеться з його манерами. Пригадується те «під’єднаю його вранці». О-ля-ля!

Він каже, Лахор має тринадцять воріт, названих на честь святих, імператорів чи місць, до яких ведуть.

Слово бунгало походить від Бенгалія.

О четвертій годині дня вони опускають Кіпа за допомогою підвісного кріплення до ями, по груди у каламутну воду, де він своїм тілом обіймає тіло бомби «Ісав». Довжиною вона близько трьох метрів, а носом зарилася в намул під ногами. У глибині коричневої води він обхоплює стегнами обшивку, Кіп бачив, як щось подібне робили з жінками солдати в закутках танцювальних майданчиків на військових базах. Коли руки стомлюються, він опускає їх на дерев’яні стояки на рівні грудей, котрі влаштовані так, щоб його не засмоктало в намул. Інші сапери викопали довкола «Ісава» яму і встановили дерев’яну опалубку ще до того, як він прибув на місце. У 1941-му з’явилися «Ісави» з новим Y-подібним ґнотом; таку він бачить вдруге.

Попередньо на семінарах вирішили, що єдина можливість боротися з таким запальником — нейтралізувати його. Це була велетенська бомба, котра, наче страус, ховала голову в пісок. Сапер спустився сюди босим і вже потрохи в’язнув у намулі, бо в цій холодній воді неможливо було міцно спертися на дно. Добре, що він не мав черевиків — вони б застрягли в глині, а потім, коли б він відштовхнувся вгору, смикнули б його так різко, що зламали б щиколотки.

Хлопець притулився щокою до металевої обшивки, змушуючи себе думати про тепло, сконцентруватися на сонячному зайчикові, котрий стрибнув разом із ним до ями глибиною понад п’ять метрів, а тепер сидів на шиї. Те, що він обіймав, могло щосекунди вибухнути, варто лише затремтіти переривачу чи зайнятися детонатору. Не існує жодної магії чи рентгенівського проміння, котре зможе підказати, що раптом тріснула якась невеличка капсула чи дротик перестав хитатися. Ці маленькі механічні семафори нагадували шуми в грудях чи серцевий напад у людини, котра щойно, нічого не знаючи, переходила перед вами вулицю.

У якому він місті? Навіть не міг пригадати. Почув голос і подивився нагору. Гарді передавав йому прив’язаний до мотузки рюкзак із усіляким обладнанням, і той висів у повітрі, поки Кіп розсовував по кишенях різні інструменти та затискачі. Сапер забурмотів пісеньку, котру співав Гарді дорогою сюди: