Чак Паланик - Бійцівський клуб

— Як запхав собі в дупу пір’я, — каже Тайлер, — то ще не значить, що став півником.

Коли жир перетопиться, смалець спливе на поверхню киплячої води.

Он як, кажу я, то це я пхаю собі пір’я до дупи?

Так, ніби Тайлер із руками, аж до плечей вкритими цигарковими опіками, сягнув найвищих рівнів пізнання. Містер і місіс Підтирки Дупи. Вираз спокою з’являється на моєму обличчі, і я стаю незворушним, як та індуська корова, що бреде на злітно-посадкову смугу, де її пристрелять згідно з інструкціями щодо безпеки польотів.

Зменшуєш вогонь на плиті.

Я мішаю киплячу воду.

Смальцю буде спливати дедалі більше й більше, доки поверхню води не затягне мінливо-перламутровим шаром. Тоді столовою ложкою збираєш цей шар смальцю.

То як там Марла, питаю я.

— Марла, — каже Тайлер, — принаймні намагається дійти до краю.

Я мішаю киплячу воду.

Збираєш смалець доти, доки він спливає. Ось так отримуєш добрий чистий смалець.

Тайлер каже, що я ще й близько не на краю. А якщо я не впаду, то й спасенним не буду. Ісус Христос утнув таке зі своїм розп’яттям. Відкинути гроші, майно, знайомства — цього замало. Це ж не недільна прогулянка за місто. Я мушу забути про самовдосконалення й бігти назустріч катастрофі. Не ризикувати більше не вдасться.

Це не науковий семінар.

— Якщо злякаєшся, відступиш, перш ніж дійдеш до краю, ти ніколи не досягнеш успіху, — каже Тайлер.

Лише після катастрофи ми можемо воскреснути.

— Лише тоді, коли втратиш усе, що маєш, — каже Тайлер, — можеш робити все, що хочеш.

Передчасне просвітлення — ось що я відчуваю зараз.

— І не забувай помішувати, — каже Тайлер.

Коли жир перетоплено і смалець більше не спливає, виливаєш воду, миєш каструлю й наливаєш чистої води.

Невже я так далеко від краю, питаю я.

— Звідти, де ти зараз, — каже Тайлер, — ти навіть уявити собі не можеш, як виглядає цей край.

Тепер повторюєш усю процедуру із зібраним смальцем. Виливаєш смалець у воду, грієш воду до кипіння і знову й знову збираєш верхній шар.

— У жирі, з якого ми топимо смалець, багато солі, — каже Тайлер. — Забагато солі — і мило тобі не затвердне.

Грієш воду і збираєш смалець.

Грієш і збираєш.

Марла повертається.

Тої миті, як Марла відчиняє зовнішні дверцята з дротяної сітки, Тайлер зникає, ізслизає з кімнати, щезає.

Може, нагору піднявся, а може, спустився в підвал.

Хлоп.

Марла заходить крізь задні двері з бляшанкою лугу, того, що пластівцями.

— У магазині продавався туалетний папір, на сто відсотків виготовлений з переробленого туалетного паперу, — каже Марла. — Либонь, найгірша робота в світі — переробляти туалетний папір.

Я беру бляшанку з лугом і мовчки ставлю її на стіл.

— Можна я лишуся на ніч? — питає Марла.

Я не відповідаю. Тільки подумки лічу склади: п’ять, сім, п’ять.

Тигр усміхнеться,

Змія скаже про любов.

Усе зло з брехні.

Марла питає:

— Що це ти куховариш?

Я — Точка Кипіння Джо.

Я кажу, йди, просто йди, просто забирайся геть. Гаразд? Ти й так забрала шмат мого життя. Тобі ще мало?

Марла хапає мене за рукав і стримує на мить, тим часом цілуючи мене в щоку.

— Будь ласка, зателефонуй мені, — каже вона. — Будь ласка. Нам треба поговорити.

Я кажу, ага, ага, ага, ага, ага.

Щойно за Марлою зачиняються двері, у кухні знову з’являється Тайлер.

Немов чарами якими його принесло сюди. Мої батьки добре зналися на тих чарах, адже п’ять років їх практикували.

Я грію воду й збираю смалець, доки Тайлер звільняє місце в холодильнику. Кухню заволокло парою, а зі стелі крапає вода. Десь глибоко в надрах холодильника горить лампочка-сороківка. Її самої не видно за порожніми пляшками з-під кетчупу й банками маринаду та майонезу, але слабке світло її пробивається й окреслює риси Тайлерового профілю.

Грієш і збираєш. Грієш і збираєш. Зібраний смалець зливаєш у картонні пакети з-під молока зі зрізаним верхом.

Підтягнувши стілець до відчиненого холодильника, Тайлер спостерігає, як холоне смалець. Холодний туман клубочиться з глибин холодильника і, зіткнувшись із гарячим повітрям кухні, калюжами розпливається довкола Тайлерових ніг.

Я наповнюю пакети з-під молока, а Тайлер ставить їх у холодильник.

Я стаю поруч Тайлера й опускаюся навколішки перед холодильником. Тайлер бере мої руки і показує їх мені. Лінія життя. Лінія кохання. Горб Венери, горб Марса. Холодний туман розтікається довкола нас, тьмяне світло сяє на наших обличчях.