Антология - Україна-Європа

Їхнє поєднання тут – на задимленому Хрещатику, раптом осяяло його свідомість розумінням цілей, яких прагнув московський самодержець, розв'язавши криваву війну в Україні. Не лише її поглинення було його метою, а й розкол Заходу. Англосаксонський світ цей московіт прагнув протиставити континентальній Європі. У такий спосіб з єдиного центру впливу Захід перетворювався на два слабших, між якими Москві було б легше маневрувати. Україна з її ресурсами була б дуже помічною у цих маневрах. От під впливом якого Алгоритму перебуває самодержець усеросійський! Що ж до українського диктатора, то він, після стрілянини снайперів по людях у центрі Києва, – у довічній ізоляції від свого народу і Світу.

Увечері Джеронімо з кав'ярні «Купідон», що на Пушкінській, зв'язався скайпом з Остапом, аби поділитися з ним думкою про вплив і на російського президента його власного Алгоритму. На диво, у помешканні парубка перебував і Гогенлое. Отож розмова вийшла на трьох. Та й вранішнє відкриття Джеронімо виявилося ніяким не відкриттям.

Наступний спогад. Берлінський зоопарк у квітні. Остап намагається приманити ближче до ґрат здоровецького вепра, щоб ліпше роздивитися його, але дикому кабанові не до оглядин. У нього саме обід у глибині просторої вольєри.

Джеронімо з Куртом, споглядаючи його спроби, ведуть собі розмову.

– Днями Анжела з чоловіком приймали з офіційним візитом голову Китаю, – каже Гогенлое. – Вона подарувала голові республіки стару мапу їхньої країни, часів династії Цин. За 1735 рік.

– Я чув, що Сибір та Далекий Схід там позначено, як китайські території, – спроквола докидає Джеронімо.

– І не лише їх…

– Ох, і хитруни ви! – Остап залишає спроби привернути увагу дикого кабана. – Міцно підчепили росіян на кримський гачок.

– Можна подумати, що це ми вигадали Алгоритм! – вдавано обурюється Джеронімо.

– Кремль навіть військову медальку випустив, – каже Гогенлое. – «За возвращение Крыма» вона називається. Там і дати викарбувані: «20 февраля – 18 марта 2014 года».

– У ніч на 20 лютого снайпери масово почали стріляти на Майдані, – у голосі Остапа бринить щось незнайоме, він відвертається.

– Ця медаль ще буде фігурувати як доказ у міжнародному трибуналі, – цідить крізь зуби Гогенлое.

На виході з зоопарку на них чекає сірий кабріолет. Остап відмовляється від пропозиції підвезти його та прямує до своєї 147-ї камери схову для велосипеда. Джеронімо зауважує, що брюнетка з-за керма проводжає парубка якимось неприязно-іронічним поглядом.

Вони їдуть на Альбертштрассе, де поряд з Джеронімовим готелем у довоєнному особняку міститься посольство України. Мають там клопіт із візою для Гогенлое. Втім, віза – привід, бо для громадян ЄС в Україні діє спрощений режим перетину кордону. В однобічному порядку.

Після розмови Гогенлое з кимось у посольстві, на яку Джеронімо не запросили (він розважався розмовою з аташе з культури), нова українська влада припинила спроби силою опиратися військовій навалі росіян у Крим.

От і травень. Три сліпучо-білі павичі, розташувавшись майже рівнобічним трикутником одне навпроти одного, розпустили свої хвости. Рідкісне і чудове явище.

Джеронімо, Остап і навіть Гогенлое, не змовляючись, заходилися фільмувати їх на смартфони. Тут багато чого варто було відобразити на світлинах. У парку колишньої резиденції вже колишнього українського президента саме зацвітали магнолії та бузок – весна у розпалі своєї чарівності. Від звіринця вони рушили алеєю вниз, до набережної, за якою видніло широке плесо Київського водосховища.

– Рішення про те, щоб упіймати московського самодержця на український гачок, ми ухвалили на початку лютого, – продовжував Гогенлое свою оповідь. – Щиро сказати, навіть не чекали, що він так сам нам підіграє. Те, що він окупував Крим, назавжди робить його ворогом світопорядку. Він мріяв сам встановлювати правила для інших, а тепер правила встановлять для нього. Жорсткі. Росія опинилася у вічній пастці. З неї вже не видряпається – хіба що після падіння диктатури. Головне, чого не врахували у Кремлі, коли починали українську авантюру, – це те, що ми економічно зацікавлені у максимальному нарощуванні санкцій проти Росії – від космічної галузі до сільського господарства. Ця країна сама себе викреслила з прийдешніх цивілізаційних розкладів. Не бачу підстав зупиняти Москву на цьому шляху. Ресурси Росії ще знадобляться цивілізації.

– Але українці заплатили і далі платять за це своєю кров'ю, – стиха мовив Остап.