Антология - Україна-Європа

– А що із тією каблучкою? – поцікавився Джеронімо.

– Виявилася фальшивою. І це стало у нагоді нам із реконструктором. Подарувала її одна приватна антикварна фірма, яка не надто переймалася автентичністю старожитностей – головне сенсаційність походження. Отже слухайте далі. Лишень давайте присядемо, – Джеронімо вказав на лаву під огородженим тиночком товстезним дубом. – Вигадав я річ, яку подумки назвав Алгоритмом. Сталося це так: якось трапилося мені відео, де майбутній диктатор у Станіславові падає від кинутого студентом яйця. Я тоді звернув увагу на дату цього курйозу. – Остап взяв з землі гілочку та написав на вогкому ґрунті: 24.09.2004. – Коли додати цифри у числах між крапками, то вийде: 6.9.6… Як бачите, це майже число диявола, з перевернутою центральною шісткою – 9. У сумі вони дають число 21, а воно цифру: 3.

– Трійка у нумерологічній традиції вважається щасливою, – зауважив Гогенлое.

– Але не для нашого диктатора. Слухайте ж далі. За моїм задумом, Алгоритм мав являти собою тлумачення впливу ряду подій, які траплялися з президентом у минулому, на його майбутнє. Коли він діятиме правильно, то Алгоритм забезпечить йому довічне правління, а як – ні, то буде йому казенний дім і далека дорога у небуття. Поділився я цією ідеєю з Родіоном. В нього аж очі загорілися. Пообіцяв знайти попа, який би узяв на Алгоритм сертифікат благословення із самого святого Афону. Дуже бо наш диктатор до афонських старців прислухається. Я ж тим часом узявся за детальну проробку Алгоритму. За відправну точку узяв дату яєчного конфузу у Станіславові. Перевернуту шістку-дев'ятку розтлумачив, як поворотну точку долі диктатора – в залежності від його подальших дій – доброї або злостивої долі.

– А трійку? – Джеронімо мимоволі зацікавився цією авантюрою.

– Трійку витлумачив як попередження клієнту від потойбічних сил про майбутню поразку. Річ у тому, що тоді – у четвертому році, коли він вперше балотувався на президента, то програв у повторному другому турі голосування, себто у третьому турі. От тобі й три – щасливе число нумерологічної традиції. Фальшиву каблучку на Пересопницькій Євангелії подав, як лиховісну прикмету несправжності поточного президентства. Ще, напередодні вступу президента на посаду, завалився пам'ятник засновникам Києва – першим князям Кию, Щеку, Хориву та сестрі їхній князівні Либіді. Наступного дня, коли президент прямував по булаву у Верховну Раду, її двері самі собою раптом почали зачинятися перед ним – мало не вдарили. Та перлиною Алгоритму став мокрий жалобний вінок, який завалився на голову президента, коли той разом з російським колегою покладав його до пам'ятника Слави, під час вітряної грози. Складені у систему та прикрашені сертифікатом благословення з Афону ці та інші випадки мали переконати диктатора у правильності Алгоритму. Родіон виконав свою обіцянку, знайшовши попа із зв'язками на Афоні. Він зумів прилаштуватися до диктатора у лейб-духівники і за деякий час підсунув йому Алгоритм. Подіяло, але не в усьому так, як ми на це сподівалися. Президент передоручив мародерство одному молодику, призначеному олігархом, проте європейська орієнтація України набула системності та конкретності, що викликало дедалі зростаюче роздратування Росії. І знову таки, на мій подив, Родіон цілком підтримував таке спрямування. Закінчився цей етап операції Алгоритм доволі несподівано для мене. Якось ми з Родіоном обідали у ресторації «Княжий двір» біля Вишгорода. Обговорювали подальші дії, до яких слід було спонукати диктатора, через нашого афонського пройдисвіта. Коли скінчили, то я поїхав, бо мав того вечора ще… гм… побачення, а реконструктор лишився. Сказав, що узвару ще хоче випити. Трохи від'їхавши, на заправці зауважив, що забув у ресторані кредитну картку. Обідали ми не у загальному залі, а у окремій хатинці ресторації. Туди я і повернувся. Двері були прочинені. З них лунали веселі голоси Родіона і… нашого лейб-попа. Вони кепкували з моєї хохляцької наївності – з того, що я щиро вірив, немов ми застосовуємо Алгоритм, аби спонукати диктатора таки вести Україну до Європи. Направ-ду ж вони прагнули розігнати процес європейської інтеграції настільки, щоб його зупинка стала якомога боліснішою для суспільства. Тоді можна було б сподіватися на обопільну ізоляцію диктатора, на втрату залишків його авторитету – в Україні і зовні.

– Але ж, судячи з усього, ваш президент таки має намір у листопаді підписати у Вільнюсі Угоду про асоціацію, – зауважив Джеронімо.