Павло Коробчук - Священна книга гоповідань

– А, ну, в смислі, як тебе звати? – перепитав І-два.

– Ганьба! – відповів негр.

І-три приглушив його двушкою під дихало за таку неповагу до мешканців країни, в яку приїхав негр. Негр віддихався і повторив:

– Мене звати Ганьба. Таке мені ім’я, іменем Богомольця, любі друзі. Не бийте мене, я вам пригода стану.

– Ти уже нам, йомана, пригода, – сказав І-три.

– І конь його знає, шо з тобою робити, – риторично звернувся до Ганьби І-раз. – Був би хачіком – убили.

І-три дістав телефон і показав негрові пальцем, щоб той замовк. Він подзвонив у свою службу охорони, сказав, що сьогодні на ніч йому треба двоє своїх підлеглих, але «не в бумаги». «Не в бумаги» у цій компанії значило, що офіційно трудогодини на час роботи охоронців не будуть враховуватися, але їм заплатять за це додатково.

Майже завжди у випадку «не в бумагу» Іванові допомагали двоє колишніх спортсменів, боксерів-важковаговиків, Ігнат і Коклюш. Коклюша звали так, бо він умів дуже сильно вдарити під дихало, і людина потім довго відкашлювалася.

Щойно І-три закінчив розмову, як до І-раз подзвонив телефон. Дружина.

– Ало, люба, у мене все добре. Буду вдома пізно, ми тут з батьком, ситуація у нього сама знаєш яка. Всі пригнічені, – він говорив якомога спокійнішим голосом, з сумом, оскільки дружина мала повірити і думати, що Іван біля батька. Вона щось почала відповідати.

Негр зрозумів, що іншого шансу на звільнення у нього найближчим часом не проглядається. Ганьба був дуже вибуховою, динамічною людиною, він користався будь-яким моментом для своєї вигоди. За інтонацією, якою спілкувався І-раз по телефону з дружиною, він зрозумів, що його викрадачі не хочуть, щоб людина в трубці знала про реальну ситуацію, про те, що вони його викрали.

Він вирвав з рук І-раз телефон і почав дико й голосно в нього кричати: «Рятуйте! Пані, рятуйте мене!». Він знав, що зараз його почнуть нещадно дубасити: заглушать, придушать і відберуть телефон. У нього була якась одна мить. Але саме ця мить може кинути глибокий гачечок до спасіння.

Взагалі, становище Ганьби було нікудишнє – з одного боку, його везуть невідомо куди і невідомо що з ним будуть робити, але очевидно, що з цього не вимальовується нічого хорошого. З іншого боку, йому світить тюрма в тому разі, якщо зараз дружина його викрадача почне заглиблюватися в те, що відбувається. А жінки завжди вміють виманювати зі своїх чоловіків найпотаємнішу інформацію. Але краще кілька зрозумілих років тюрми, подумав негр своєю сомалійською мовою, ніж невідомість найближчих годин.

Поки І-три озвіріло відрихтовував на задньому сидінні негра в живіт і в зуби, І-раз намагався якось щось пояснити дружині через телефон. Що може бути гірше телефонного з’ясування стосунків? Він встигав вставити бе і ме у тираду своєї дружини тільки в моменти, коли вона набирала повітря для подальших прокльонів і категоричних заяв про те, що вона йде від нього назавжди. Дружина йому вкотре нагадала про те, що він би мав зараз сидіти в тюрмі, що якби не вона, у нього б зараз не було даху над головою, що якби не його брат І-три, який на суді взяв всю вину на себе, то його б зараз гноїли на параші, що якби не батько, до якого він прийшов бити поклони заради додаткової копійки, то він би зараз бомжував під мостом, і що навіть найрозпусніша проститутка б йому не дала, що якби не ця срана країна, в якій вона лишилася жити і не виїхала після закінчення інституту культури, то… Ну, і далі по тексту.

Що ще важливе можна зауважити, поки І-три продовжує проламувати Ганьбу, а І-раз ховає голову в плечі через прокльони своєї дружини? Можна зауважити різницю в спілкуванні І-три та І-раз зі своїм оточенням. І-три, який відсидів, який не був залежний від подружнього життя, поводився, як керівник, як людина, яка контролює навіть фізично сильніших за себе людей. З іншого боку – І-раз, який виріс пліч-о-пліч з І-три, а згодом одружився, набрав зайві кеге, змушений приховувати від дружини свої кримінальні перипетії, тож він виглядав слабшим за слабку стать.

Сила духу і слабкість домашності, сила керівництва і слабкість прогинання, сила тюрми і слабкість свободи.

Дупа одна у братів Іванів, а голови уже зовсім різні.

І-два продовжував спокійно їхати у свій гараж, не зважаючи на те, що відбувалося на задньому сидінні.

Гараж, вечір. Біля входу стояли двоє охоронців. Ганьба, по пояс голий, прив’язаний до металевого столу, в кутку, дихав, дрімав, його жорстоко побили, з рота юшила кров, синці на руках та животі, спина подерта, на голові кілька ран. Він змерз і притулився до килимка на стіні, щоб хоч якось зігріватися, поки в голові видніються сомалійські пустелі.