Юля Пилипенко - Руденька

цілую… я на телефоні…

p-s-мейл твій тільки сьогодні прочитав…

Це Він мені написав після того, як я на чотирьох аркушах А4 поскаржилася Йому, що у мене, швидше за все, «відберуть» квартиру…

Від кого: ВІН@googlemail.com›

Кому: ‹МЕНІ@gmail.com›

Дата: 15 квітня 2010 р. 20:51

Тема: ‹Без теми›

щоразу хочу написати тобі щось приємне, ну щось… але ніяк не виходить, просто не вмію… але є бажання навчитися… чесне слово…

А це Він мені написав під час нашої «нервової» роботи…

Від кого: ‹Я@gmail.com›

Кому: ВІН ‹ВІН@googlemail.com›

Дата: 16 квітня 2010 р. 10:57

Тема: ‹Без теми›

Те, що ти написав… це дуже приємно. Гаразд… це мега-приємно:) Отже… ти вже навчився:)

Відправлено з iPhone

Від кого: ВІН@googlemail.com›

Кому: Я ‹ВІН@gmail.com›

Дата: 7 червня 2010 р. 3:20

Тема: ‹Без теми›

юленько… ну що ж ти, кицюню, так неправильно реагуєш… я вже починаю себе ненавидіти за те, що ти через мене переживаєш такі ось неприємні моменти…

сайт пи…ць (ти любиш це слово)… просто пи…ць…

що тобі робити??? Відповідь – те, що робиш… саме те, що робиш…

і хер мені хтось інший це зробить…

і якщо я чимось незадоволений… а це буває, то я ж повинен це комусь говорити… тим паче, що я з тобою про це домовлявся…

уявляю, як ти тепер розумієш, який Андрій був класний хлопець… тепер тобі є з чим порівняти…

повір, що ти мені дуже близька і дорога… дорожча навіть, ніж банк… навіть ніж Приватбанк…

постараюся, щоб ти більше не чула, як я чимось незадоволений…

сайт пи…ць… це робота на 5 з плюсом…

Я. 7 червня 2010 р. 3:24

Від кого: Я ‹Я@gmail.com›

Кому: ВІН ‹ВІН@googlemail.com›

Дата: 7 червня 2010 р. 13:27

Тема: ‹Без теми›

Генко… твого листа прочитала. Ось що можу сказати.

1) Ти для мене дорожчий, ніж Приват, Дойчебанк і всі банки світу, разом узяті.

2) Єдиний класний хлопець у моєму житті – це ти.

3) Якщо ти незадоволений, то ти незадоволений об’єктивно, і правильно робиш, що говориш про це, і ти повинен говорити про це. Мені просто потрібно навчитися це правильно сприймати, я стараюся, але виходить херово:) Та це нічого. І навіть якщо можу десь поплакати – то це дурниця, і не звертай уваги. Ну все ж таки дівчатка плачуть: просто хтось через сумку Луї Віттон, а хтось через те, що антирейдерський банер не хочуть ставити) Тому не звертай уваги.

Ось що Він мені писав за часів «Opera»:

Від кого: ВІН ‹ВІН@mail.ru›

до адресної книгидо чорного списку•у фільтри

Кому: Я ‹Я@mail.ru›

Дата: Пт 3 °Cіч 2009 00:06:11

Тема: ‹Без теми›

Дві години дивився фотозвіти опери… 1) фотографії вантажаться довго… 2) не побачив нікого, на кого б звернув увагу 3) багато різних, гарних і великих годинників

сайт гарний…

мені стає все важче і важче шукати наречену після твоїх листів… планка критеріїв підвищується настільки, що можу залишитися без молодої дружини…

на фотки твої увагу, звичайно ж, звернув, навіть показував деяким людям… але що коментувати… як мовиться, без коментарів…

rcnfnb gjrf,jktk zt gbcfk-

Нові Карти@mail.Ru з пробками і супутниками!

http://r.mail.ru/cln4831/map.mail.ru/

Відповідь:

:) ))))))))))))))))))))))))))

30.01.09

Якщо через мене не знайдеш молодої дружини… вихід все одно є :) Підеш у монастир у Гімалаях… а оскільки в мене буде почуття провини… мені доведеться піти з тобою…) Тільки я поживу в п’ятизірковому готелі при монастирі…) Я, звичайно, можу і в монастирі… але це буде кінець Шангрі-Ла…)

P. S. Я тобі напишу пізніше… треба бігти (і в прямому, і в переносному розумінні))… просто хотіла сказати «дякую» за лист.) У мене божевільний настрій)))

Відправлено з iPhone

Ось двійко листів після нашої поїздки до Праги:

Від кого: Я ‹Я@mail.ru›

Кому: ‹ВІН@mail.ru›

Дата: 1 січня 2009 р. 0:33:58 GMT+02:00

Тема: привіт›

Привіт:) Обіцяла тобі сьогодні написати листа… тому для того, щоб не залишити тобі шансу дорікнути мені, ніби я не вмію тримати слова чи завжди знаходжу відмовки, аби щось не зробити, я, попри те, що у мене був гидкий день і мені страшенно хочеться спати, все-таки пишу тобі листа, ще й з айФона!!! (і чого тільки заради тебе не зробиш…?!:))… Я тобі колись уже писала, що коли дуже хочу спати – кажу правду, тому тримайся… зараз розкажу тобі все, що думаю…:) знаєш, попри те, що з тобою дуже непросто бути поруч (тільки дочитай це речення до кінця:) навіть такій розумній, гарній і СКРОМНІЙ дівчинці, як я, тому що ти протягом 1 хвилини можеш 20 разів змінити рішення навіть у таких важливих питаннях, як «що ж мені замовити попоїсти?», потім ще раз передумати і сказати, що ти взагалі не хочеш їсти, потім, зрештою, замовити те, що ти хотів найменше… потім звинуватити в цьому мене… і так до нескінченності… попри те, що ти огидно водиш машину і можеш заблукати навіть з навігацією… і попри те, що ти ламаєш парасольки ще до того, як кінчається дощ… і попри те, що ти мене експлуатував під час сніданку і мені довелося носити тобі тістечка… попри все це, з тобою дуже класно… і весело… і приємно… Гаразд… тепер кажу правду: це була найкраща вечеря і найприємніший сніданок у моєму житті… і мені подобається, як ти водиш машину (хоча ти огидно водиш машину:))), і це дуже потішно, що ти весь час змінюєш рішення, навіть коли просто замовляєш їжу в ресторані (чесно кажучи, іноді я доводжу до істерики офіціантів, бо протягом п’яти хвилин вони можуть міняти на кухні моє замовлення по 3–4 рази:)… і для того, щоб гуляти з тобою під дощем, мені не потрібна парасолька… і… для мене було величезним задоволенням… просто взяти і принести тобі два тістечка під час сніданку… і знаєш… мені шкода, що я не можу повернути назад цю неділю хоча б на кілька хвилин, хоч якими б сильними були мої думки і бажання… і ще… я за тобою скучаю (хоч як ти старався, але не встиг набриднути мені за один вечір, навіть попри те, що контролював кількість капучино, які я замовляла:)) Коротше кажучи… Генко, ще раз тобі дякую… дуже дякую… дуже втомилася і хочу спати і з айФона страшенно незручно писати довгі листи… а ноутбук я забула на роботі: (…писати тобі я можу постійно, тому що почуття мої до тебе дуже сильні… дивно… чомусь на думку спала дурна фраза: «Почуття, як Louis Vuitton… – або справжні, або не треба». У мене справжні:) Цілую.