Юрий Винничук - Ги-ги-и

– Як це ти організував?

– Нормально. Переговорив з Розамундою.

– Ти її Піхві запропонував, аби я грав свою тестьову?

– Ну, ясно! Я переговорив з Розамундою, Розамунда з Галькою, а Галька – з мамою.

– То вони всі… всі у змові? – нетямився я від люті.

– Все заради твого добра. Галька теж розуміє, що тобі, певно, забагнеться колись ускочити в гречку, то чому б не з її мамою? Мама в неї ще молода, грається як коза. Бери – не хочу. В Розамунди, сам знаєш, місячні бувають в одні дні, в мами – в інші. Красота!

– А що буде, як старий нас прилапає?

– Сам винен. У нього не стоїть, а Піхва мусить бути в щоденній праці.

Він виразно тішився з усього цього.

Я вийшов на кухню. Гальчина мама вже була в халаті і ласо всміхалася до мене.

– Я ще довго маю ходити, як Адам?

– Ах, я й забула, мій горобчику! Мені так приємно оглядати тебе голеньким, що я й не подумала про одяг. Зараз несу. А ти сідай і їж.

Після сніданку я вирішив вийти нарешті з цієї хати хоч куди-небудь. Може, до Данки? Мені хотілося з кимось переговорити, відвести душу. Я вдягнувся, тестьова провела мене теплим материнським поглядом. Вийшовши на вулицю, я мав таке відчуття, наче щойно покинув мури в’язниці. З першого-ліпшого автомата я зателефонував Данці.

– Данко, мушу з тобою побачитись.

– Коли? – голос у неї був сонний і лінивий.

– Вже.

– Але я не готова, я щойно встала, – тепер її голос став вередливим.

– То я зайду до тебе. Поки дійду, ти якраз очуняєш.

Вона позіхнула:

– Ну, давай. І купи щось перекусити. І ще вина, бо мені голова болить.

– Після чого?

– Після весілля. Одна моя подружка виходила заміж, а я була дружкою. Два дні гуляли. А тепер я – труп. Ну все, чао. Я пірнаю у ванну. Чао.

Прекрасна погода не спонукала до їзди трамваєм, і я пішов пішки. Дорогою провідав аптеку і купив презервативи. В гастрономі взяв пляшку шампанського, сир і торт.

Данка мешкала на Кайзервальді у затишному будиночку, який зостався їй після бабці. Я подумав собі: чому ти такий йолоп і не вженився на Данці? Тепер ось маєш!

Данка зустріла мене мокра і розпарена.

– Накриймо стіл у саду, – запропонувала вона.

– Прекрасно.

І тут я притулив пальця до вуст і моргнув їй, аби мовчала. Тоді взяв на дзеркалі олівця і написав на папері: «Нічого не питай. Зараз я тобі запропоную трахнутись. Ти – не проти, але тільки з презервативом. Після того, як вдягнеш мені презерватив, усе поясню».

Данка уважно подивилася на мене, як дивляться психіатри на своїх пацієнтів і кивнула. Божевільним краще не заперечувати.

– Ти така зваблива, – сказав я і розхилив на ній халат.

У думці й справді мені хотілося її вграти, але Прутень ані не здригнувся.

– Які в тебе перса! – тягнув я далі сцену.

– Добре, але вдягни презерватив, – сказала дерев’яним голосом Данка.

«От дурепа!» – вилаявся я подумки і розщіпнув штани. Данка взяла презерватив і почала насувати його на Прутень, але це важко зробити, коли Прутень не стоїть. Тоді я ухопив його двома пальцями і стиснув. Презерватив нарешті опинився на Прутневі, і я його весело сховав назад у штани.

– Все, – сказав я. – Можна розмовляти.

– Ромчику, ти не звертався до лікаря? У тебе все в порядку з головою?

– У мене більш, ніж усе в порядку. Зараз тобі усе розповім. Ходім у сад.

В саду ми сіли за столиком в альтанці. Я відкоркував шампанське, і ми випили.

– Пам’ятаєш, я тобі розповідав, що мій Прутень і Гальчина Піхва можуть розмовляти?

– Ну.

– Повір мені – це не галюцинації. Це правда. Він не тільки розмовляє, але й чує усе. Єдина можливість говорити при ньому – це вдягнути презерватив. Данко, я потрапив у страшну халепу. Мене вчора оженили.

– Що? Тебе? Вчора?! Я мушу це запити.

Вона перехилила в себе повний келих і наготовилася слухати.

– В суботу я пішов до Гальки знайомитися з батьками. Я все робив для того, щоб їм не сподобатися, але нічого не вийшло. Прутень почав мене шантажувати. В туалеті він відмовився цюняти! Ну, я розізлився і вийшов до її батьків з розщіпнутими штанами. Прутень з переляку опав, і я з насолодою випустив рідину просто у вітальні.

– Ти гониш! – вона аж очі вирячила.

– Чесне слово! І навіть це їх не зупинило. Потім я відрубився, а вранці прокинувся зовсім голий. Вони сховали одежу, і я не мав змоги вийти з хати. А тут ще приїхав якийсь вуйко і привіз із Палацу Щастя бабу, котра нас і розписала. Я лежав у ліжку, ніби паралізований, а Галька у весільній сукні стояла поруч.