Юрий Винничук - Ги-ги-и

– Це робиться так. Кульки тримаєш в йоді цілий місяць, потім підрізаєш шкірку, заганяєш туди по одній і бинтуєш пластиром. За тиждень-два воно заростає, і маєш орудіє, яке не соромно даже на виставку повезти. Якщо це тебе інтересує – здєлаєм. Я для тебе – як для себе.

Він сховав цей жах назад у штани, і ми знову випили.

– А як воно… жінкам… подобається?

– Звіріють! На стіни деруться! Після такої штуки вони вже й на Ален Делона не подивляться. Рекомендую.

– Та я, на щастя, і без цього обходжуся.

Ще не вистачали до мого балакучого Прутня металеві кульки. Господи, в яку я халепу ускочив! Отак мене, як пацана, обкрутили! Я з тугою перехилив келих. Тепер тільки пити й залишається.

– Ти, браток, не сумуй. І пам’ятай, шо в тебе є справжній друг – я, Бодюля. Коли шо – зразу до мене. Точим ножі і коси, рішаєм полові вопроси. Ремонтуєм унітази, дєлаєм аборти. А коли блядануть захочеш – і це рішим. Машина в мене є, тьолок візьмем у барі – і на природу. Поняв? Ніяких проблем! Давай ще по одній і – друшляти. В тебе ж іше шлюбна ніч попереду. Да, забув спитати: ти як нащот целяка? Вмієш пробивати?

Я кивнув.

– А то дивись – можу навчити. Не треба? Як знаєш. Я ці целяки як сємочки лускаю. Пльове діло. Перше правило в сексі: не гони лошадєй!

Яке наступне правило, я вже не почув, бо до покою в’їхала німецька самохідна гармата і сказала:

– Бодюля, поїхали. Їм відпочивати пора.

Вуйцьо встав, покректуючи, ухопив мене за плечі і чмокнув у щоку.

– Ну, братуха, не підведи! Главноє – бий в одну лузу!

Тиша і блаженний спокій панували довкола. Сонце заливало покій. Я потягнувся в ліжку, аж хруснули суглоби, і з’явилося відчуття розпачу. У голові промайнуло все, що відбулося вчора.

Чому так тихо в квартирі? Тут я пригадав, що сьогодні понеділок, і Галька пішла в інститут, батьки – на роботу. Отже, я сам.

То й що з того? Я подивився на палець з обручкою і люто вилаявся. Оце влип! Я виліз із ліжка і голий подався до лазнички. Холодна вода додала надій на спасіння. Де мій одяг? Все ще на балконі?

Вийшовши з лазнички, я відчув запах якихось пампухів чи пляцків, що долинав із кухні. Я зайшов на кухню і остовпів – я не був сам. На кухні була її матінка. Вона сиділа в кріслі, закинувши ногу на ногу, і гортала найпопулярніший у Галичині журнал для жінок «Kobieta i Życie». Поли халата розхилилися і демонстрували повні литки.

– О, ти вже встав? – сказала вона чи то мені, чи то моєму Прутневі, який невідомо чого теж не лежав.

Ситуація була дурнувата. Я стояв перед нею з настовбурченим Прутнем, а в її очах грали бісики. Раптом вона поволі почала піднімати ту ногу, що лежала на другій, так, що я зміг побачити її кудлату чорну піхву.

– Підійди до мене, – промуркотіла вона, і я слухняно, мов сновида, посунув до неї.

Вона обхопила руками мою сідницю і засмоктала Прутня з таким завзяттям, що в голові моїй усе перевернулося. Вона заковтувала його повністю до самого кореня, і я відчував її гарячу горлянку, що пашіла невтоленним вогнем жаги. Та ось вона відірвалася від Прутня і, важко ковтнувши повітря, скинула халат. У неї було пухке, гарно збудоване тіло. Вона випросталася переді мною, провела долонями по грудях і, повернувшись спиною та спершись на стіл, виставила свою ідеально круглу, розкішну гепу з запаморочливим підхвістям.

– Грай мене! – сказала вона рішуче, і я засадив їй свого ненависного Прутня, який сам вибирав, кого грати.

Її задниця була настільки довершеної форми, що здавалося, не існує на світі нічого привабливішого. Я таранив її, усе нарощуючи темп, і вона починала все голосніше й голосніше скавуліти, зойкати, а під кінець уже стогнала у повен голос. Врешті вона забилася в корчах і за хвилю важко опала на стіл.

– Ти скінчила? – спитав я, вважаючи смішним звертатися до дами, яку я вграв, на «ви».

– О, як давно вже я так не кінчала!

– Тоді і я зараз скінчу.

– Ні-ні, не так, – сказала вона і, вихопившись з-під мене, стала на коліна й почала висмоктувати Прутня.

Я вже не мав сил довше стримуватися і виплюснув їй у рот півсклянки чудової живиці. Після цього тільки нарешті в голові моїй трохи посвітліло і я замислився над тим, в яку ситуацію я потрапив. Грати на зміну то дочку, то тестьову? Доки? І що взагалі думає мій Прутень?

– Будеш снідати? – спитала матуся.

– Умгу, – кивнув я і знову пішов до лазнички.

– Ну, і що це має означати? – запитав я у Прутня.

– Все нормально, старий. Я все роблю з думкою про тебе. Тобі ж мало грати одну бабу. От я тобі організував ще й другу.