Юрий Винничук - Ги-ги-и

Я розсунув ноги, усвідомлюючи собі, що тепер сприймаю частину свого тіла, як щось чуле і недавно мені пришите. Щось таке, чого я раніше не мав. Але воно є, і я мушу з цим жити.

Та чи мушу?

Я уявив собі бритву. Прегостру бритву. Чик – і все. Разом з яйцями. Борода після цього рости перестане. Це факт. Ну, і не треба – менше клопоту. Голос напевно здівочіє. Зате я буду вільний.

– Можна, я лишуся в тебе? – спитала Галька пізнім вечором, пригортаючись усім своїм розмореним тілом до мене.

– Що за питання! – відказав Прутень, – звичайно, можна.

На мить я захлинувся від люті, а тоді з якоюсь звіриною ненавистю ухопив його в долоню і стис, наче курячу шию.

– Слухай, ти! – прошипів я крізь зуби. – З тобою не говорять! Говорять зі мною! І не ти тут господар, а я!

– Хі-хі! – єхидно реготнула Піхва. – Тоже мені господар!

– Ми рівні, – спокійно відповів Прутень, – я теж маю свої права і буду їх боронити до смерті. Ти став моїм господарем лише завдяки випадковості. Бо насправді це я мав бути людиною, а ти моїм піциком.

– Ти збожеволів, – зітхнув я, випускаючи його з руки, бо все одно те душення впливало не сильніше, ніж лоскіт.

– І геть він не збожеволів, – сказала Піхва, – таке трапляється. Все залежить від розташування сперматозоїдів. Особисто я щитаю, шо кінчати треба в презерватив, а тоді під мікроскопом обстежити їх усіх, щоб вибрати одного – зато того, шо надо. А то напустять тобі в матку цілу банду мудаків, як почнуть вони ганятися за яйцеклітиною – ну, точно, як собаки за зайцем. Ужас!

– Терпіти не можу презервативів. Мені тоді увижається, що я в цинковій труні. А в мене страх перед замкнутим простором, – сповістив Прутень, – одного разу з розпачу я мусив прокусити презерватив.

– Коли-коли це було? – зацікавився я.

– Та десь із рік тому, коли ти пердолив ту вчительку.

– Блін! – вжахнувся я.

І було чого жахатися. Адже вчителька – молоде тонконоге створіння без грудей – завагітніла. Я не міг цьому повірити, але вона так натурально плакала, і до того ж, у неї почали спухати перса, що я врешті повірив. І запропонував гроші на аборт. Від цього вона взагалі впала в істерику і сказала, що покінчить самогубством. Женитися на ній мені якось не квапилося. І взагалі, вона була нудна, як монгольський фільм.

– А що там було? – поцікавилась Галька.

– Вона завагітніла і не хотіла робити аборт. А її брат час від часу підстерігав мене і бив по писку.

– Який жах! Як же ти викрутився?

– Врешті я задурив їй голову і повів до знайомого гінеколога на хату. Сказав: «Пішли в гості, посидимо…» Там ми її підпоїли, гінеколог щось там їй підсипав, а коли вона заснула, штрикнув знеболюючий. Ну і зробив аборт. Після цього він вводив їй наркотики ще цілу добу, аби вона нічого не вкурила і тихо лежала. А коли вже врешті отямилася, то не пам’ятала, як і чого сюди потрапила.

– А далі що?

– Це все. Більше я з нею не спілкувався. А все через цього ідіота, – кивнув я на Прутня, – отака ось нікчема, яка за все своє життя не прочитала навіть книжки з картинками, може зіпсувати твоє життя до краю. Ще хоч раз я тебе приловлю на таких штуках…

– І що ти мені зробиш? – дрочився Прутень. – Що ти мені зробиш, га? Та ти ж повністю у моїй волі! Хочу – встану, не хочу – не встану.

– Да-а, вам, мужикам, добре, – зітхнула Піхва, – що хочете, те й робите. Хоч – стій, хоч – лежи. А хоч – переворот воєнний роби. Кр-расота! Була б я президентом, всі ви у мене в презервативах ходили б.

– Який з п…и президент? – засміявся Прутень.

– З мене не тільки президент, а й генеральний секретар вийде.

– Хіба що генсик-сик…

– З мене взагалі все людство вийшло.

– Після того, як я запхав, – не здавався Прутень.

– Знаєш, що я подумала? – спитала Галька. – А чому б нам не одружитися?

Я затамував подих.

– Гмммм… – промимрив Прутень, виразно почервонівши, – а ти як, Розамундо?

– Ну, коли ти вже так просиш…

Я мовчав, наливаючись гнівом.

– Будемо жити усі четверо, – сказала Галька, – як одна родина. Розподілимо обов’язки…

– Я можу заробляти гроші журналістською працею, – сказала Піхва. – Поставите біля мене магнітофон і я буду надиктовувати статті для жіночих журналів. Ще мене можна використовувати, як міксер.

– А я можу малювати картини, – сповістив Прутень, – тільки для цього треба прив’язати до мене пензлик. А якщо прив’язати молоток, то і поличку приб’ю.

– Прекрасно, – втішилася Галька, – а я буду прати, варити їсти і прибирати. І, звичайно, виховувати дітей.