Юрий Винничук - Ги-ги-и

Данка, не міняючи пози, піймала його в долоню і пробувала сама скерувати куди слід, але все намарно. Прутень опав остаточно. Данка повернулася і, оцінивши поглядом ситуацію, простогнала:

– Мій маленький… Він так сильно збудився, він же так відвик від мене. Зараз я тобі допоможу.

Вона присіла і, піймавши прутня в уста, почала смоктати, ледь-ледь покусуючи гострими зубчиками. Пальці її при цьому лоскотали яйця, і мені було, звичайно, приємно, але прутень не підводився, він тепер весь цілком поміщався у її вустах, вона його катуляла від щоки до щоки, мов карамельку, та це нічого не міняло.

– Ч-чорт, – вилаявся я, – не знаю, що таке. Такого в нас іще не було, правда?

– Один раз було, коли ти нажльокався.

Данка підвелася, натягла майтки і, повернувшись до дзеркала, поправила зачіску.

Я сховав свою ганьбу в штани.

– Сьогодні я ще не встиг випити.

– Пусте, не бери до голови. Ти просто перезбудився. Коли-небудь іншим разом спробуємо ще. Еге ж?

– Ясно, – кивнув я.

Ми вислизнули з лазнички, і я відразу пішов до столика з алкоголем, щоб хильнути з горя. Тут нікого не було, крім тої самої Гальки. Всі танцювали, і тільки Галька продовжувала медитувати на тарілку олів’є, вуста її ворушилися, мовби вона продовжувала щось пережовувати або висмоктувати рештки їжі з-поміж зубів.

Я перехилив келих вина і витріщився на неї уже з якоюсь нахабністю. Переважно люди відчувають на собі чужий погляд, та Гальки це, мабуть, не стосувалося. Я продовжував дивитися на неї, і прутень мій знову почав рости. Знову тілом запанувала солодка знемога і бажання гратися. Я налив два келихи і посунув до неї.

– Галю, можна вам запропонувати вина?

Вона врешті підвела очі, і вуста її розквітли в усмішку, великі білі зуби хижо блиснули у світлі жарівки.

– Давай, – сказала вона, беручи з моїх рук келих.

– Мене звати Ромко.

– Я знаю. Я тебе бачила з джинсами на «скупці».

На «скупці», у скверику за Оперним театром, я спродував куплені в поляків джинси, сорочки та різні шмотки, інших прибутків я не мав, бо ніде не працював.

– А ти що там робила?

– Джинси шукала.

– У тебе якийсь постійно насмішкуватий вираз обличчя.

– Справді?

Губи в неї були підпухлі, наче після тривалого цілування, й мені страшенно захотілося засмоктати їх. Тим часом Галька скинула ногу з ноги і ледь-ледь розхилила їх. Думаю, якби я поглянув тепер на неї, відступивши на метр-два, то побачив би її майтки. У кожному разі прогалина між її стегнами приковувала мій погляд і я, щоб приховати його, раз по раз сьорбав вино.

– Може, потанцюємо? – запитав я.

Галька ліниво зрушила з місця своє тіло і підвелася так, начеб важила десять тонн. Я йшов за нею і бачив, як грає її сідниця, як подригує, наче миска драглів. Пам’ятаючи про свого настовбурченого прутня, я почав танцювати, не притискаючи її надто до себе, але вона сама так напирала тілом, що я врешті піддався, дозволивши нашим животам стулитися докупи. Мої вуста опинилися біля її вуха, і я встромив у нього гарячого язика. Галька заплющила очі і поринула в кайф. Моя права рука взяла в долоню її повне персо, і я відчув, як електричні розряди пронизують її тіло, а мій прутень, наче антена, приймає їх. Лівою рукою я гладив її сідницю, а коли несподівано стиснув у жмені, Галька тихо застогнала, і вже її рука ковзнула мені до штанів, щоб, намацавши прутня, заграти на ньому пальчиками найкращу в світі мелодію. Далі терпіти я не міг, і потягнув її за собою до лазнички.

А там я нарешті почав цілувати її вуста, жадібно бігаючи руками по її тілі. Галька стогнала і тиснулася до мене з такою силою, що я ледве втримував рівновагу. Врешті я спустив з неї майтки і поклав руку на живіт. Її піхва була акуратно підстрижена під їжачка, і пальці мої відразу занурилися в слизькі набряклі губи.

Галька теж часу не гаяла й добула з штанів мого прутня, але коли я пробував повернути її до себе спиною, вона опиралася, дозволяючи лише ковзати прутневі в себе між ногами. Проникнути в піхву я не міг.

– Чому ти не хочеш?

– Хочу.

– А чому не даєш?

– Бо я ще нікому не давала.

– Як це тобі вдавалося?

– Хочеш так? – спитала вона, облизуючи вуста.

І, не чекаючи на відповідь, опустилася та засмоктала прутня. Вона рухала вустами швидко і вміло, помагаючи собі пальцями, і я за якусь хвилину врешті випорснув із себе живицю. Галька проковтнула все до краплі, ще й вилизала і, всміхаючись, підвелася з колін. Вуста її були вологі від сперми, і біла крапля застигла в кутику.