Джон Фаулз - Маг

Де Декан. Картина Мілле. Збирання врожаю ріпи.

Поряд зі мною примостилася родина. Батько лежав на боці, підклавши під голову мішок. Два хлопчики грілися між ним і матір’ю. Усі вони вкрилися тонким простирадлом. Жінка по-середньовічному запнулася білою хусткою навколо обличчя. Йосип і Марія. Материнська рука лежить на синовому плечі. Я поліз до кишені. Там ще залишалося сім чи вісім фунтів із тих, що мені вділив Кончіс. Озирнувшись, я засунув цю тонку пачечку під покривало, за материною потилицею. А тоді покрадьки відступив, ніби скоїв щось ганебне.

О другій сорок п’ять я тихенько зійшов угору сходами в учительському крилі. У моїй кімнаті прибрано, все на своїх місцях. Єдина зміна — немає учнівських робіт. Замість них на столі лежить кілька листів.

Одного з них я розпечатав першим, бо ніяк не міг здогадатися, хто це пише до мене з Італії.

Монастир Сакро-Спеко неподалік Суб’яко

14 липня

Шановний пане Ерфе!

Мені переслали Вашого листа. Спершу я вирішив не відповідати, однак, подумавши, дійшов висновку, що буде порядніше повідомити Вам таке. Я не готовий обговорювати тему, яку Ви зачепили. Моя відмова остаточна.

Буду вдячний, якщо Ви не пробуватимете зв’язатися зі мною.

Почерк дуже чіткий і виразний, ось тільки посередині аркуша трохи псувався. Так мав би писати дратівливий акуратист, якщо тільки й це не підроблено. Мабуть, Левер’є сховався в цій обителі від суєти мирської. Один із тих вихолощених молодих католиків, що крутилися в Оксфорді під кінець мого навчання й торочили про монсиньйора Нокса [237] Рональд Нокс (1888–1957) — англійський священик, що перейшов із англіканства на католицизм, автор одного з перекладів Біблії англійською мовою. Писав детективні повісті. та Фарм-стрит [238] Римо-католицька церква Непорочного Зачаття (Лондон, вулиця Фарм-стрит). .

Інший лист надійшов нібито з Лондона, від дами, яка подавала себе за директорку школи, на вміло підробленому бланку.

Міс Жулі Гоумз

Міс Гоумз працювала в нас тільки один рік. Викладала в молодших класах латинську, грецьку й англійську мови, а також закон Божий.

Маючи здібності до педагогічної діяльности, вона ретельно виконувала свої обов’язки, була сумлінна й мала авторитет серед учениць.

Як я зрозуміла, міс Гоумз мала намір присвятити себе сценічній кар’єрі. Мені приємно дізнатися, що вона повертається до вчителювання.

Хочу додати, що міс Гоумз дуже вдало режисерувала нашу щорічну шкільну виставу. Крім того, відігравала провідну роль у діяльності шкільного товариства «Молоді християнки».

Даю щонайкращі рекомендації для міс Гоумз.

Сміх та й годі.

Я розпечатав ще одного конверта, що надійшов із Лондона. Всередині було моє звернення до театральної компанії «Тавісток». Хтось хоча й стук-грюк, аби з рук, але таки виконав моє прохання — накарлючив на цьому зверненні синім олівцем прізвище театрального аґента Джун і Жулі Гоумз.

Дійшла черга на лист із Австралії — листівку в траурній рамці. У спеціально залишеному порожньому місці зворушливим дитячим почерком написано адресантове ім’я та прізвище.

R.I.P. [239] Requiescat in pace — «Нехай спочиває в мирі» (лат.).

Місіс Мері Келлі дякує Вам за лист зі щирим співчуттям у зв’язку з її недавньою великою втратою.

Останнє послання — від Енн Тейлор: листівка і фотографії в конверті.

Ми знайшли ось ці світлини й подумали, що, може, Вам було б приємно мати їх. Негативи я надіслала місіс Келлі. Поділяю Вашу думку, висловлену в листі. Всі ми по-своєму завинили. Але я певна, що Еллі не хотіла б, аби ми брали все це аж так близько до серця, адже тепер уже нічого не вдієш. Досі не можу повірити. Довелося спакувати її речі… Уявіть собі. Ніби й дрібниця, а я заплакала. Що ж, маємо це перебути. За тиждень поїду додому й постараюся якнайскоріш побачитися з пані К.

Вісім неякісних знімків. На п’яти з них — я й пейзажі, а на трьох — Алісон. Стоїть навколішки біля маленької дівчинки з наривом, спинилася на Едіповому роздоріжжі, тисне руку погоничеві на Парнасі. Найближчим планом знято фото на роздоріжжі. По ось цій її відкритій хлоп’ячій усмішці завжди можна було розпізнати прямоту й порядність… як же Алісон називала себе? Простачкою, грубіянкою. Була щиро-прозора, як кристал соли. Згадалося, як ми сіли в авто й я став розповідати про свого батька. Тільки завдяки цій порядності міг, навіть у той час, говорити з Алісон відверто. Знав-бо, що маю перед собою дзеркало, яке ніколи не обмане; що її справді цікавлять мої слова; що вона справді мене кохає. Це й була її найбільша чеснота — незрадлива природність, справжність.