Артём Чапай - Понаїхали

— Тiльки насправдi треба не яблунi, — поспiхом сказав Володя. — Вони непристосованi. Треба спочатку лишайники. А коли вже дiйде справа до дерев — сосни. Можна карликовi.

Уляна кивнула. Їй цiкаво! Володя зрадiв. Вiн нiколи не признався б Улянi, про що фантазував удома. Ранiше вiн уявляв, як вони з Уляною будуть жити вдвох у Карпатах, там де нiкого немає. Вiн уявляв це мiсце: пагорб зеленої трави колихається пiд вiтром, їхнiй пагорб, який переходить у пiднiжжя гори, iз приземкуватим дерев'яним будинком на схилі. На гору вони зможуть лазити раз на тиждень, на вихiднi. А в робочi днi дослiджуватимуть... ну, екологiю. А останнiм часом Володя уявляв, як вони з Уляною вдвох полетiли на Марс. Приземкувата бiла металопластикова база, пагорб червоних пiскiв, який через кiлька рокiв почне вкриватися зеленню, i з червоного стане соковито-зеленим, трава колихатиметься пiд марсiанським вiтром, i на вихiднi вони ходитимуть у далекi походи, а в робочi днi дослiджуватимуть екосистему Марсу. От тiльки чи погодиться Уляна? Володя подивився на неї. Уляна дивилася кудись уперед, iз легкою усмiшкою. Занурившись у себе. О так, вона погодиться. Вона чудова.

— Ми з братом колись мрiяли, як полетимо на Марс. А зараз я з ним майже не розмовляю.

Уляна не запитала, чому. Володя запитав:

— А у тебе є брат або сестра?

Уляна мовчки похитала головою. З напiвусмiшкою.

Коли Сергiй прибiг на акцiю, Кокос, iз алюмiнiєвою бейсбольною битою напоготовi, стояв бiля опудала з пап'є-маше. Бита була матова, масивна. Опудало зображувало чоловiка з великою приплюснутою головою з кiлькома чорними волосинами на макiвцi, з темно-жовтим обличчям, на якому чорною фарбою намалювали пiдкреслено розкосi очi.

Опудало виготовили малий Кокос зi своїми малими, яким приходити на акцiю Бiлий заборонив з огляду на малолiтство. Бiлий вирiшив провести публiчну акцiю: пряма дiя має доповнюватися впливом на громадську думку. Бiлий був iнтелектуал. Зараз вiн розповiдав кiльком представникам мiсцевої преси, що опудало представляє собою шаурмена. Патрiоти мiста i країни обуренi поширенням чужинецької зарази в Бiлому Саду та в країнi. Тiльки за останнiй рiк у Бiлому Саду з'явилось аж чотири новi точки з шаурмою.

— Вона смачна, — захихотiв товстий фотограф.

Бiлий незворушно проiгнорував це зауваження.

— Вам вiдомо, хто розгромив узбецькi кiоски? — запитала руда журналiстка з «Бiлий Сад TV».

Олександр Бiлейчук вiдповiв:

— Наступне запитання.

Сергiй спостерiгав за Бiлим. Треба теж навчитись оцiєї його фiрмової незворушностi.

Громити кiоски ночами стало хобi Кокоса. Понаїхавшого не щовечора впiймаєш, а кiоски завжди поряд. Бiлий заохочував Кокоса, давав йому списки з адресами кiоскiв, якi належали неруським чуркам. Кокос водив на акцiї свого брата i його малих. Пряма дiя понад усе. Та й, тренуючись на кiосках, малi пiдготуються до серйознiших акцiй. А Сергiя починало харити просте, бетонне насильство. Такi публiчнi акцiї, як органiзував Бiлий, кращi.

Бiлий з фiрмовою незворушнiстю пояснював тупим журiкам, що учасники акцiї — не ксенофоби, а патрiоти. Вони думають про здоров'я нацiї, бо ж невiдомо, з чого ту шаурму взагалi роблять i скiльки вона лежить.

— А чому ви обрали шаурму, а не бiляшi?

Бiлий глянув на руду журналiстку й пiдняв одну брову.

Шавка, чи що? Сергiй помiтив, як Мейдин збоку фоткає журналiстку.

Кокос замахнувся металевою битою. Два фотографи з мiсцевих сайтiв i оператор каналу «Бiлий Сад TV» повернулися до Кокоса. Першим ударом Кокос розколов шаурмену голову з пап'є-маше. Звiдти посипалася стружка, яка, за задумом Бiлого, натякала на iнтелектуальну неповноцiннiсть чужинецьких зайд.

Кокос продовжував бити й бити опудало, розбив жовте обличчя, проштрикнув алюмiнiєвою ручкою розкосi очi, ламав руки й ноги. Журналiсти фотографували й бiльше не коментували.

А Сергiй стежив за Бiлим. Той стояв, спокiйно схрестивши руки на грудях. Треба вчитись у нього манерi поведiнки з опонентами. Трохи зверхньо, не дратуючись. А я навiть як iз Вовкою говорю, то злюсь.

Спершу Сергiю здавалося, що в «Бiлих вовках» вони з Мейдином i Кокосом виконують ту саму роль, яку на їхнiх акцiях колись виконували малолєтки. Сергiй вiдчував, що їх з Кокосом i Мейдином узяли як учнiв. Зате тепер займаються не дєцкiм садом типу спалення прапорiв чи обписування стiн кельтськими хрестами. В «Бiлих вовках» народ серйозний. Кiлька турнiкменiв. Пару самбiстiв. Ще кiлька займались MMA та панкратiоном. Цi на публiчну акцiю вирiшили не йти, щоб не спалитися.

Коли Кокос дотрощив опудало шаурмена й журiки розiйшлися, «Бiлi вовки» пiшли обмити акцiю в кафе «Зустрiч» на вокзалi. Тут до них приєднались панкратiонщики, якi запропонували перейти до нормальних дiй вночi. Попри турботу про здоров'я нацiї, бiльшiсть пили. Тiльки три запеклих турнiкмена не вживали анi алкоголю, анi тютюну. Решта пiдсмiювались iз фанатикiв.