Артём Чапай - Понаїхали

— А ти чо знов запiзнився? — накинувся на Сергiя Кокос.

Сергiй у вiдповiдь лише всмiхнувся. Сергiя харив Кокос, але тепер вiн буде поводитись, як Бiлий. Зверхнiсть i незворушнiсть.

— А-а-а, — протягнув Кокос, — знову твоя. Тiльки щось ти останнiм часом надто розм'як над нею.

— Хм, — Сергiй пiдняв одну брову.

— Чи може, — Кокос навмисне витримав паузу, — пiд нею ?

Сергiй здригнувся. Всi їхнi зареготали. Особливо тупi турнiкмени, голосно: Га! Га! Га! Бля, ледь не Гав! Гав! Гав! Як с-с-собаки.

П'янi панкратiонщики повернули до нього червонi пики. Сергiй побоявся, що сам почервонiє. Стиснув зуби:

— Заздриш?

Кокос пiдморгнув, тому Сергiй додав:

— Сам дрочиш нєбось.

— Як?! — Кокос кинувся до нього через стiл, але Мейдин його впiймав.

— Ей, — сказав Бiлий.

Бiлий залишився незворушним. Пiдняв обидвi брови й дивився на обох, нiби дивуючись.

— А хулi вiн, — просипiв Кокос. — Залiз пiд свою тьолку...

— А ти дрочила, — сказав Сергiй.

Кокос смикнувся, щоб вирватись, але Мейдин, хоч i худий, тримав чiпко.

— Заспокойся, Кокос. I ти теж, Голова, — сказав Бiлий. — Я що казав? Нiяких розборок мiж бiлими.

— А шавки? — поцiкавився один з турнiкменiв.

— Так то шавки.

Шавками називались усякi лiберасти, а особливо антифа. Правда, органiзованої антифи в Бiлому Саду нема, то шавками в широкому розумiннi стали всi незгоднi з «Бiлими вовками». Братєльнiк Володя, наприклад. Чи руда **зда сьогоднi на акцiї.

Кокос iще посмикався, а потiм Бiлий змусив їх помиритися. Формально.

Ввечерi акцiю з опудалом шаурмена показали по «Бiлий Сад TV». Сергiй сьогоднi сидiв удома разом з мамою й побачив на екранi власне обличчя.

— Негарно якось, Сергiй, — скривилась Оля.

Щас почне втирати, як батя-лiбераст, приготувався Сергiй. Але мама тiльки повторила:

— Негарно.

Олi естетично не сподобався метод Сергiя. Вона не любила насильства. Навiть символiчного. Ну не можна ж так! Хоча звiсно, Олю теж трохи хвилює загроза, яку несуть мiгранти. Останнiм часом про це багато говорять по телевiзору. Он недавно сам мiнiстр внутрiшнiх справ заявив: мiгранти несуть iз собою злочиннiсть, наркотики й екзотичнi хвороби.

Юра нiчого не мiг знайти два, три, чотири тижнi. Минав квiтень. Будiвельнi роботи йшли повним ходом. Але саме його нiхто не брав. Iнженер-програмувальник верстатiв на дахах i гiпсокартонi виявився незатребуваним. Gutting вистачало — однак волонтерського, i Юра навчився вiдлинювати. На spring break приїхали студенти з небiдних родин, i стало легко загубитися помiж бригад, якщо поводитися тихенько й не потрапляти на очi кучерявим органiзаторкам.

Щоб не свiтитись упродовж дня, Юра став ходити в кафе «Флора». До Жоана, якому мексиканцi бруднi, Юра не дуже хотiв, але заробляти якось треба.

Жоан i справдi приходив у «Флору» щодня. Проте, погладжуючи цапину борiдку, сказав, що зараз замовлень нема.

— Але приходь. Як будуть — я своє слово тримаю.

I Юра приходив. Брав книжку в бiблiотецi Iron Rail, читав i хлебтав каву. Це краще, нiж вигрiбати з будинкiв гниль разом зi студентами.

Кава у кафе «Флора» коштувала п'ятдесят центiв. Алкоголю тут не продавали у принципi. «Флора» належала худому веселому iранцю на iм'я Алi. Сам Алi вимовляв своє iм'я з наголосом на перший склад. Помiтивши, що Юра став постiйним клiєнтом, Алi запропонував йому зiграти в шахи. Й легко обiграв. Потiм вони грали десятки разiв, i Алi щоразу вигравав. Коли Алi робив особливо вдалий хiд, то вимовляв:

— How do you like them apples, — iз наголосом на them.

Вiн переконував Юру не засмучуватися: вiн, Алi, перс, а шахи вигадали перси. Iндiйцi гру пiдступно вкрали й видають за свою.

А Жоан тим часом розповiдав iншому постiйному клiєнтовi, копу в чоботах по колiна, яких вiн любить жiнок:

— Головне, щоб у жiнки були маленькi руки. Makes your dick look bigger, — сказав Жоан i по-цапиному засмiявся. Коп стримано приєднався.

Юра згадав, що десь чув такий цапиний смiх. Але де? Якiсь пiдлiтки, здається.

Потiм Жоан повторив i Юрi свою фразу про маленькi жiночi руки, щоб твiй член виглядав бiльшим. Юра стримано засмiявся. Вiн сподiвався-таки отримати колись роботу. Iншим разом у розмовi Жоан детально розповiв, як не любить наймати мексиканцiв. Юра розтягнув губи в посмiшцi.

Надалi не було дня, щоб Жоан не розповiдав черговому слухачевi або про жiночi руки та свiй член, або про небажання наймати мексиканцi. Коли ж у «Флору» заходили латиноамериканцi — зрiдка, бо у них були власнi кафе — Жоан цiлком приязно до них усмiхався. Одному навiть розповiв про жiночi руки.