Пауло Коэльо - Брида

«І тих, із якими доводилося зустрічатись мені», – подумала Брида.

Але вона думала, вони так поводяться, бо не знають, із чого почати. Вона ніколи не завдавала собі клопоту звернути увагу на те, що починають вони там, де треба, а не колупаються в моторі навмання.

– Чому ж ці люди, які володіють мудрістю Сонця у своєму повсякденному житті, ніколи не ставлять перед собою фундаментальних запитань про будову Всесвіту? Чому вони воліють ремонтувати двигуни або подавати каву в барах?

– А ти думаєш, що ми, з нашими окультними знаннями про світ невидимий, ліпше розуміємо закони Всесвіту, ніж вони? У мене багато учнів. Це люди, що нічим не відрізняються від інших людей, які плачуть у кіно й переживають за погані оцінки своїх дітей, навіть знаючи, що смерті не існує. Чаклунська наука лише одна з форм досягнення Найвищої Мудрості, але будь-яка діяльність людини може наблизити її до неї; якщо тільки вона працює з любов’ю в серці. Чаклунки можуть розмовляти з Душею Світу, помічати світляну цятку над лівим плечем своєї Іншої Частини і споглядати нескінченність у тихому сяйві свічки. Але ми не розуміємося на автомобільних двигунах. Тож так само як механіки потребують нас, ми потребуємо механіків. Вони знаходять свій міст до невидимого в моторі автомобіля; а ми – у Традиції Місяця. Але світ невидимий залишається однаковим і для них, і для нас. Виконуй свою роль і не турбуйся про інших. Вір у те, що Бог розмовляє і з ними і що вони так само, як і ти, прагнуть відкрити сенс життя.

– Тепер із вашою машиною все гаразд, – сказав механік, коли жінки повернулися з кондитерської. – Але ви, пані, уникли великої неприємності: один із шлангів уже був готовий тріснути.

Вікка була не вельми вдоволена високою ціною за ремонт, але похвалила себе за те, що вчасно згадала про прислів’я.

Вони робили покупки на одній із центральних комерційних вулиць Дубліна – саме на тій, яку Брида намагалася собі уявити, коли виконувала вправу з вітриною крамниці. Коли розмова заходила про щось важливе, Вікка відбувалася туманними або ухильними відповідями. Але вона з великим ентузіазмом говорила на теми повсякденного життя – про ціни, одяг, поганий настрій продавчинь. Вона витратила чимало грошей того вечора, переважно на речі, що свідчили про її витончений і добрий смак.

Брида знала, що ніхто не запитує в іншої людини, звідки в неї гроші, які вона витрачає. Проте її цікавість була такою великою, що вона мало не порушила елементарні правила доброго виховання.

Закінчили вони той вечір у ресторані традиційної японської кухні, де замовили сашимі.

– Нехай Бог благословить нашу їжу, – сказала Вікка. – Ми плаваємо в морі, якого не знаємо. Нехай же Він наділить нас мужністю, необхідною для того, щоб ми прийняли цю таємницю.

– Але ви Наставниця у Традиції Місяця, – сказала Брида. – Вам відомі всі відповіді.

Вікка протягом якоїсь хвилини дивилася на їжу відстороненим поглядом.

– Атож, я вмію подорожувати між теперішнім і минулим, – сказала вона нарешті. – Я знаю світ духів і вже ввійшла в контакт із такими потужними силами, для характеристики яких не знайдеться слів у жодній мові. Мабуть, я можу стверджувати, що володію потаємним знанням тієї дороги, по якій людський рід ішов до сьогоднішнього дня.

І тому, що знаю все це, я і є Наставницею, я знаю також, що ми ніколи не зможемо розкрити справжню причину нашого існування. Ми зможемо з’ясувати, як, коли та звідки ми тут з’явилися. Але запитання навіщо ? завжди залишиться для нас запитанням без відповіді. Головна мета великого Будівничого Всесвіту відома лише Йому й більше нікому.

Тиша, здавалося, запанувала над усім довкола.

– Ось і тепер, коли ми тут вечеряємо, дев’яносто дев’ять відсотків людей із нашої планети по-своєму намагаються знайти відповідь на це запитання. Навіщо ми тут? Багато хто сподівається, що знайде відповідь у своїй релігії або своєму матеріалізмі. Інші впадають у розпач і марнують життя і статок, намагаючись проникнути в таємницю. Існує також небагато людей, що взагалі нехтують цю проблему й живуть сьогоднішнім днем, не переймаючись ані результатами, ані наслідками.

І лише люди мужні й ті, хто опанував Традицію Сонця й Традицію Місяця, знають єдино можливу відповідь на це запитання: НЕ ЗНАЮ.

Така ситуація може, на перший погляд, нас налякати й навіяти нам почуття безпорадності перед світом, перед тим, що в ньому відбувається, і перед таємницями нашого існування. Та коли перший страх минає, ми поступово звикаємо до єдино можливого розв’язання цієї проблеми: ми повинні робити те, що підказують нам наші мрії. Знайти в собі мужність наважитись на ті кроки, яких ми завжди хочемо, – це єдиний спосіб довести, що ми віруємо в Бога.