Пауло Коэльо - Брида

Ми відповідаємо за долю Всесвіту, бо ми і є Всесвіт.

Що довше Брида спілкувалася з Віккою, то більше відчувала її красу.

Вікка далі допомагала Бриді опановувати Традицію Місяця. Вона звеліла їй придбати двогострий кинджал, нерівний і кривий, мов язик полум’я. Брида побувала в усіх крамницях холодної зброї, але ніде нічого подібного не знайшла. Виручив Лоренс. Він попросив одного свого приятеля, хіміка й металурга, що працював в університеті, виготовити такий клинок. Він сам приладнав до нього дерев’яне руків’я й передав їй готовий кинджал. У такий спосіб він показав, що шанує пошук Бриди.

Вікка освятила кинджал, застосувавши для цього складний ритуал, до якого входило проказування магічних слів, малюнки, накреслені вуглиною на лезі, та постукування по ньому дерев’яною ложкою. Брида мала застосовувати кинджал як продовження своєї руки, в такий спосіб, щоб уся енергія її тіла зосереджувалася на його лезі. Саме тому феї користувалися чарівною паличкою, а магам був потрібний меч.

Коли Брида висловила подив із приводу використання вуглини та дерев’яної ложки, Вікка пояснила, що в добу полювання на відьом їм доводилося використовувати матеріали, які нічим би не відрізнялися від предметів повсякденного застосування в побуті. Ця традиція збереглася й у застосуванні вуглини для малювання на лезі та дерев’яної ложки. Нам нічого невідомо про спеціальні знаряддя магії, якими люди користувалися у стародавньому світі.

Брида навчилася спалювати ладан і накреслювати кинджалом магічні кола. Існував ритуал, який вона повинна була виконувати щоразу, коли місяць змінював фазу: вона підходила до вікна з повною чашею води та ставила чашу на підвіконня так, щоб місяць віддзеркалювався на поверхні рідини. Потім нахиляла обличчя, щоб і воно відбилося на поверхні води, а віддзеркалений місяць накладався їй на чоло. Глибоко зосередившись, вона розтинала воду кинджалом, розділяючи свій образ та образ місяця на два окремі віддзеркалення.

Цю воду треба було негайно випити, й тоді могутність місяця переходила в неї й починала зростати в ній.

– Я не бачу в цьому ніякого глузду, – одного разу сказала Брида.

Вікка пустила її слова повз вуха, адже й вона колись так думала. Але нагадала їй слова Ісуса про речі, які зростають у кожному непомітно для нього.

– Не має значення, бачиш ти в цьому глузд чи не бачиш, – додала вона. – Згадай про Темну Ніч. Чим частіше ти це робитимеш, тим тісніший зв’язок у тебе виникатиме з людьми стародавнього світу. Спочатку ти їх не чутимеш – і лише твоя душа увійде з ними в контакт. Але одного дня ти й сама почуєш їхні голоси, бо тобі вдасться їх розбудити.

Брида хотіла не тільки розбудити голоси – вона насамперед прагнула знайти свою Іншу Частину. Але говорити про це з Віккою чомусь не хотіла.

Вікка заборонила їй знову повертатися в минуле. Сказала, що в такому поверненні рідко виникає потреба.

– Не застосовуй також карти для того, щоб зазирнути в майбутнє. Карти потрібні лише для того зростання, яке відбувається без слів і яке ми неспроможні ані помітити, ані осмислити.

Брида повинна була розкладати карти таро тричі на тиждень і дивитися на них. Видіння виникали перед нею не завжди, а коли виникали, вона здебільшого не могла зрозуміти їх. Коли нарікала на незбагненність тих сцен, то Вікка казала, вони мають таке глибоке значення, що й вона не спроможна проникнути в їхній зміст.

– А чому я не можу прочитати в них свою долю?

– Лише теперішнє має владу над нашим життям, – відповіла Вікка. – Коли ти читаєш свою долю в картах, ти переносиш майбутнє в теперішнє. І це може призвести до серйозного лиха. Теперішнє може заплутати твоє майбутнє.

Один раз на тиждень вони йшли до лісу, і відьма розповідала своїй учениці про таємничі властивості трав. Для Вікки кожна річ у цьому світі була позначена печаттю Бога. А надто рослини. Деякі листки нагадували серце й були добрі для лікування кардіологічних хвороб, тоді як квіти у формі очей виліковували хвороби зору. Брида стала помічати, що багато трав справді дуже схожі на людські органи, і в посібнику з народної медицини, який Лоренс знайшов у бібліотеці університету, прочитала про дослідження, які підтверджували ефективність методів лікування, опрацьованих народними цілителями та відьмами.

– Бог розташував свою аптеку в лісах, – сказала Вікка одного дня, коли вони розмовляли, відпочиваючи під деревом. – Щоб усі люди могли подбати про своє здоров’я.