Пауло Коэльо - Брида

Але їм потрібен був провідник. А якщо він хотів бути добрим Наставником, то не міг не брати до уваги потреби тих, хто приходив до нього навчатися.

І тоді він наповнив свою науку повчаннями непотрібними, але переконливими та яскравими, щоб усі були спроможні зрозуміти та прийняти їх. І цей метод дав свої результати. Люди засвоювали Традицію Сонця, і коли до них доходило, що багато подробиць, про які розповідав Маг, були абсолютно зайвими, вони сміялися самі з себе. І Маг був дуже задоволений, бо нарешті він навчився навчати.

Але Брида виявилася не такою. Її молитва зворушила і схвилювала Мага, вона глибоко проникла в його душу. Вона змогла зрозуміти, що жодне людське створіння, яке топче або топтало ряст на цій планеті, нічим не відрізнялося й не відрізняється від інших. Мало людей могли б сказати на повен голос, що великі Наставники минулого були наділені тими самими перевагами й тими самими вадами, що й інші люди, і що це анітрохи не впливало на їхню спроможність шукати Бога. Вважати себе гіршим за інших – один із найбільш руйнівних виявів гордині, один із найменш привабливих способів підкреслювати свою особливість.

Коли вони прийшли до шинку, Маг замовив дві порції віскі.

– Погляньте на цих людей, – сказала Брида. – Вони, певно, приходять сюди щовечора. Мабуть, завжди роблять одне й те саме.

Маг уже не був такий переконаний у тому, що Брида справді вважала себе нічим не відмінною від інших людей.

– Ти звертаєш на людей забагато уваги, – сказав він. – Вони не більш як віддзеркалення самої тебе.

– Я знаю. Я була відкрила, від чого я відчуваю радість, а від чого смуток. Але потім усвідомила: цей погляд на життя треба змінити. Проте змінити свої погляди не так легко.

– І що ж навіяло тобі думку про необхідність змінити погляд на життя?

– Кохання. Я знайшла чоловіка, який мене доповнює. Три дні тому він мені показав, що його світ теж наповнений таємницями. Отже, я тепер не сама.

Маг залишився незворушним. Але йому згадалися благословення Божі, що розбивають шибки вікон на дрібні скалки.

– Ти його кохаєш?

– Я відкрила, що можу кохати його ще сильніше. Якщо я більше нічого й не навчуся на цій дорозі, то одну важливу науку я вже здобула: треба ризикувати.

Він мріяв про щасливий вечір, коли вони поверталися з лісу. Мріяв дати їй зрозуміти, як вона йому потрібна, дати зрозуміти, що він такий самий чоловік, як і інші, і стомився від своєї самоти. Але їй були потрібні від нього лише відповіді на її запитання.

– Я відчуваю щось дивне в повітрі, – сказала дівчина.

І справді, середовище стало якимсь іншим.

– Це Вісники, – відповів Маг. – Штучно створені демони, а не ті, які вийшли з лівиці Бога, ті, що не приводять нас до світла.

Його очі блищали. В атмосфері справді щось змінилося, і він заговорив про демонів.

– Бог випустив цілий легіон зі Своєї лівої руки, щоб нас удосконалити, щоб навчити нас виконувати свою місію, – провадив він. – Але наділив людей спроможністю концентрувати сили темряви і створювати власних демонів.

Саме це він тепер і робив.

– Але ж ми можемо зосередити свої зусилля й на Добрі, – сказала дівчина, трохи налякана.

– Ні, не можемо.

Це добре, вона в нього щось запитувала, і її запитання допомагали йому розвіятися. Він не хотів створювати демона. У Традиції Сонця вони називалися Вісниками й могли творити велике добро або велике зло – і лише великим Наставникам було дозволено кликати їх. Він був великим Наставником, але тепер робити цього не хотів, бо сила Вісника була небезпечною, а надто, якщо до неї домішувалося розчарування в коханні.

Бриду спантеличила відповідь Мага. Він здався їй дивним.

– Ми не можемо зосереджувати свої зусилля на Добрі, – провадив він, докладаючи величезних зусиль, щоб стежити за власними словами. – Сила Добра завжди розпорошується, як Світло. Коли ти випромінюєш вібрації Добра, ти облагодіюєш усе людство. Та коли ти концентруєш сили Вісника, то ти облагодіюєш тільки себе саму – або завдаєш шкоди тільки собі самій.

Його очі блищали. Він підкликав шинкаря й попросив рахунок.

– Ходімо до мене додому, – сказав він. – Я зготую чай, а ти поставиш мені запитання, які вважаєш найважливішими у своєму житті.

Брида завагалася. Він був чоловік привабливий. Вона теж була жінка приваблива. Вона боялася, що ця ніч може зіпсувати їй науку.

«Я повинна ризикувати», – повторила вона, звертаючись до самої себе.

Будинок Мага стояв на певній відстані від села. Брида звернула увагу на те, що хоч він і дуже відрізнявся від помешкання Вікки, а проте був затишний і добре обставлений. Однак вона не побачила в ньому жодної книжки – тут переважав порожній простір, і дуже мало меблів.