— Відтоді як ти мене покинула, я перестав бути самим собою, — каже Ігор, так ніби він сам-один на цьому пляжі. — Мій бізнес процвітав. Удень мені вдавалося зберігати відносний спокій, але щоночі я провалювався у глибокий розпач. Я втратив частину себе самого, якої вже ніколи не зможу повернути. Хоч я сподівався на це, коли прилетів сюди в Канн. Але тепер, коли я тут, я бачу, що ту частину, яка померла в мені, не можна й не слід воскрешати. Я вже ніколи не повернуся до тебе, навіть якби ти впала мені в ноги, благала прощення, погрожувала накласти на себе руки.
Єва переводить дух. Принаймні бійки не буде.
— Ти не розуміла моїх послань. Я казав тобі, що спроможний знищити світ, а ти не розуміла, що я мав на увазі. А якщо й розуміла, то не хотіла вірити. Щó означає знищити світ? Він засовує руку до кишені штанів і дістає звідти маленький пістолет. Але він не націлює його ні на кого. Він і далі дивиться на море, на місяць. Кров потекла швидше в жилах Хаміда: може, росіянин хоче лише налякати їх і принизити, а може, зараз розпочнеться між ними смертельний двобій. На цій гала-вечері? Знаючи, що його схоплять, як тільки він знову підійметься сходами? Не може він бути таким боже вільним — інакше не досяг би в житті того, чого досяг.
Але Хамід повинен пильнувати. Він досить натренований воїн, який уміє і захищатись, і нападати. Він має зберігати нерухомість, бо хоч росіянин і не дивиться на нього, проте немає сумніву, що всі його чуття напружено стежать за кожним його рухом.
Єдине, чим він може рухати непомітно, — це очима; він бачить, що на пляжі нікого нема. Там, нагорі, лунають перші акорди оркестру, музиканти налаштовують свої інструменти, готуючись до невтримних веселощів, які триватимуть до ранку. Хамід нічого не думає — його інстинкти натреновані діяти без втручання мозку.
А між ним і росіянином сидить Єва, загіпнотизована пістолетом. Якщо він зважиться на щось, той може рвучко обернутися, вистрелити і влучити в Єву.
Так, либонь, перше припущення було правильним. Він хоче лише налякати їх трохи. Щоб він, Хамід, показав себе боягузом, утратив честь. Якби він справді хотів стріляти, то не тримав би пістолет так недбало. Ліпше поговорити з ним, зробити так, щоб він розслабився, а тим часом пошукати якогось виходу.
— А що означає знищити світ? — запитує він.
— Це означає урвати одне-єдине людське життя. І світ закінчиться разом із ним. Закінчиться все те, що ця людина бачила, переживала, всі ті речі, погані та добрі, які перетинали її життєвий шлях, усі її мрії, надії, поразки та перемоги, усе припинить своє існування. Коли я ще навчався у школі, то нам давали вивчити напам’ять один уривок, і лише згодом я довідався, що він належить одному релігійному мислителю протестантського спрямування. Там був приблизно такий текст: «Коли море, що лежить перед нами, змиває з берега одну піщинку й переносить її у свої глибини, Європа зменшується. Звісно, ми цього не помічаємо, бо то тільки одна піщинка. Але в цю мить материк стає меншим».
Ігор робить паузу. Какофонія музичних інструментів нагорі починає дратувати його, заважає йому дослухатися до шуму морських хвиль, які могли б внести спокій і розслабленість у його душу, підготувати його до того, щоб він міг сповна натішитися цією миттю, віддати їй ту шану, на яку вона заслуговує. Янгол із густими бровами літає поруч, і він цілком задоволений тим, що бачить.
— Нас навчали такої науки для того, щоб ми почували себе відповідальними за те досконале суспільство, яке ми будуємо, за комунізм, — провадив він. — Де всі люди будуть братами. А насправді кожен мав стежити за своїм ближнім і доносити на нього.
Він здавався тепер цілком спокійним, голос його звучав розважливо й замислено.
— Я не дуже добре тебе чую, — сказав Хамід, шукаючи причину, щоб підсунутися ближче.
— Ти мене чуєш чудово. Ти просто бачиш у мене в руках пістолет і хочеш наблизитися, щоб якось вихопити його в мене. Хочеш втягти мене до розмови, а тим часом придумати, що ти маєш робити. Будь ласка, не ворушись. Момент іще не настав.
– Ігоре, забудьмо про все, що між нами було, — каже Єва російською мовою. — Я тебе кохаю. Ми поїдемо звідси разом.
— Говори по-англійському. Твій чоловік повинен розуміти все.
Атож, він її зрозуміє. І згодом подякує їй за це.
— Я кохаю тебе, — повторює вона англійською мовою. — Я не отримувала від тебе ніяких повідомлень, інакше я відразу повернулася б. Я намагалася зателефонувати тобі кілька разів, але так і не змогла дотелефонуватися. Я залишила твоїй секретарці кілька послань, але ти на них так і не відповів.
Читать дальше