Джоанн Харрис - Шоколад

Ти – моя дочка, Віано, невблаганно промовляє вона до мене. Ти розумієш, що це означає.

Це означає, що ми повинні зриватися з місця щоразу, коли міняється вітер, повинні дізнаватись про своє майбутнє з карт, повинні все життя витанцьовувати фугу…

– Але ж я – звичайна людина, – я навіть не одразу усвідомлюю, що думаю вголос.

– Maman? – сонним голосом окликає мене Анук.

– Ш-ш-ш, – заспокоюю я її. – Ще не ранок. Спи.

– Проспівай мені пісеньку, maman , – бурмоче вона, рукою намацуючи мене в темряві. – Про вітер.

І я заспівала. Співала й слухала свій голос, супроводжуваний тихим рипінням флюгера.

За деякий час подих Анук знову вирівнявся, і я зрозуміла, що вона спить. Її рука, що обважніла уві сні, як і раніше, спочиває на мені. Коли Ру закінчить роботу на горищі, в Анук знову з’явиться своя кімната і ми перестанемо тіснити одна одну ночами. Сьогоднішня ніч занадто жваво нагадує ночівлі в готельних номерах, у яких зупинялися ми з матір’ю. Прокинулись, обидві вологі від власного подиху, а крізь запітнілі вікна пробивається гудіння міських вулиць, що не замовкає.

У останні дні в крамниці Роше стало не так багатолюдно. Арманда Вуазен більше не навідується туди, хоча я зустрічав її кілька разів після того, як вона очуняла. Ішла упевненим кроком, майже не спираючись на свій ціпок. Нерідко її супроводжує Ґійом Дюплесі зі своїм худим цуценям. І Люк Клермон щодня ходить до Маро. Кароліна Клермон, довідавшись, що її син потай відвідує бабусю, невдоволено посміхнулася.

– Останнім часом нічого не можу з ним вдіяти, père , – поскаржилася вона. – То не дитина, а золото, такий розумник , такий слухняний , а то раптом… – Вона манірно сплеснула руками й пригорнула до грудей свої пещені пальчики. – Я тільки поцікавилася – у найтактовнішій формі, – чому ж він не сказав мені, що відвідує бабусю… – Вона зітхнула. – Начебто я стала б заперечувати . Дурний хлопчик. Зрозуміло, я не заперечую, сказала я йому. Це чудово , що ти так добре ладнаєш із нею… Зрештою, ти її єдиний спадкоємець… А він раптом як сказився, закричав на мене, став кричати, що йому наплювати на гроші, що він навмисне нічого не казав, тому що знав, що я все зіпсую, що я настирлива книголюбка – її слова, père , побитися об заклад готова…

Тильним боком долоні вона витерла очі, але так, щоб не зіпсувати свій бездоганний макіяж.

– Чим я завинила, père! – ремствувала вона. – Я все роблю для цієї дитини, ні в чому йому не відмовляю. А він відвернувся від мене, жбурляє мені в обличчя образи… Заради цієї жінки… – У її очах стоять сльози, але тон твердий. – Це так боляче, болючіше, ніж укус змії, – стогне вона. – Ви не уявляєте, père , як це матері…

– О, ви не єдина, хто постраждав від доброзичливого втручання мадам Роше, – сказав я. – Подивіться, скільки змін вона внесла в життя міста. І всього за кілька тижнів.

– Доброзичливого втручання! – пирхнула Кароліна, шморгнувши носом. – Ви занадто добрі, père . Це порочна, підступна жінка. Вона ледь не погубила мою матір, налаштувала її проти мене…

Я кивком підбадьорив її.

– Не кажучи вже про те, що вона вдіяла зі шлюбом Муската, – провадила Кароліна. – Мене вражає ваше терпіння, père . Я просто здивована. – Її очі злісно виблискують. – Не розумію, чому ви не використовуєте свій вплив, père .

Я знизав плечима:

– Та я ж звичайний сільський священик. У мене немає великої влади. Я можу засудити, але…

– Ви здатні зробити набагато більше, ніж просто засудити! – сердито вигукнула Кароліна. – Даремно ми не прислухалися до вас, père . Даремно стали терпіти її тут.

– Заднім числом легко судити, – мовив я. – Пригадую, навіть ви ходили до її крамнички.

Вона почервоніла.

– Тепер ми могли б вам допомогти. Поль Мускат, Жорж, Арнольди, Дру, Прюдоми… Ми будемо діяти спільно. Очорнимо її. Налаштуємо народ проти неї. Ще не пізно.

– А привід? Ця жінка законів не порушує. Усе, що ви скажете, назвуть злісною пліткою, і ви спіймаєте облизня.

Кароліна зморщила губи у посмішці.

– Ми могли б провалити її дорогоцінне свято. Можете не сумніватися, – заявила вона.

– Он як?

– Звичайно, – гримаса спотворила її обличчя. – Жорж спілкується багато з ким. І людина він заможна. Мускат теж користується впливом. До нього часто заходять, а він уміє агітувати. Міська рада…