Джоанн Харрис - Шоколад

Жанно Дру – у кожній руці по прянику, очі сяють – жадібно спостерігає за моєю метушнею на кухні. У нього за спиною стоїть Анук, за нею – інші. Стіна дитячих очей і шепоту.

– А далі що? – запитує він по-дорослому, усім своїм виглядом демонструючи незворушність, хоча підборіддя в самого вимазане шоколадом. – Що ви тепер будете робити? Що поставите у вітрину?

– Це таємниця, – відповіла я, знизала плечима і далі, помішуючи, вливала crеme de cacao [21] Какао-крем ( фр. ). в емальований таз із розтопленою шоколадною глазур’ю.

– Ні, справді, – не вгавав він. – Ви ж повинні щось приготувати до Великодня. Ну, знаєте. Яйця та інше. Шоколадних курочок, кроликів, усе таке. Як у магазинах Ажена.

Я пам’ятаю їх з дитинства – паризькі chocolateries з кошиками загорнених у фольгу яєць, полицями, заставленими кроликами, курочками, бубонцями, марципановими фруктами, зацукрованими каштанами, чорним пасльоном і філігранними гніздами з печивом і карамеллю, а також сотнями різновидів східних мініатюр із цукрових волокон, яким більше пасувало б місце в арабських гаремах, ніж на торжествах із приводу страстей Господніх.

– Так, мама розповідала мені про великодні солодощі.

У нас ніколи не вистачало грошей на те, щоб купити щось із тих витончених ласощів, але в мене завжди був свій cornet surprise [22] Коробочка див ( фр. ). – паперовий пакет з моїми власними великодніми подарунками: монетками, паперовими квітами, розфарбованими яскравою емаллю вареними яйцями, коробочкою з пап’є-маше, розмальованою кольоровими курчатами, зайчиками, які посміхаються дітям із самих жовтців. Одна й та сама коробочка щороку, у якій я старанно збирала на наступне свято малесенькі шоколадки в целофані, щоб потім подовгу з насолодою смакувати їх одна по одній темними незнайомими ночами, які заставали нас на шляху між великими містами; смакувати, дивлячись на мерехтливі відблиски неонових вивісок, що просочуються крізь щілини жалюзі, і слухаючи в темній тиші повільне й, як мені здавалося, вічне дихання матері.

– А ще вона говорила, що в переддень Страсної п’ятниці дзвони уночі потай залишають свої дзвіниці й церковні вежі й на чарівних крилах летять до Риму.

Хлопчик кивнув, скрививши губи у властивій підліткам цинічній усмішці, яка свідчила про те, що він сумнівається у правдивості моїх слів.

– Їх зустрічає папа римський у біло-золотих шатах, у митрі, із золоченим жезлом. І вони вишиковуються перед ним у рядок, більші дзвони й маленькі, clochettes, і bourdons, дзвіночки й куранти, carrillons і chimes, [23] Clochettes, bourdons, carillons – різновиди дзвонів і дзвіночків ( фр. ), chimes – святкові дзвіночки ( англ. ). і терпляче чекають, коли він подарує їм своє благословення.

Моя мати знала безліч безглуздих дитячих казок, від яких у неї самої очі спалахували захватом. Її тішили будь-які вигадки й перекази – про Ісуса, про Остару, [24] Давньонімецька богиня, яку традиційно асоціюють з приходом весни та пробудженням природи. про Алі-Бабу, і в її свідомості груба тканина народних повір’їв щораз перетворювалася на сяючу парчу цікавих історій, які сама вона вважала непорушною істиною. Зцілення за допомогою магічного кристала, подорожі до астралу, викрадення людей інопланетянами, самозаймання – моя мати в усе це вірила або вдавала, що вірить.

– І папа до глибокої ночі благословляє їх одного за одним, а тисячі спорожнілих дзвіниць Франції, чекаючи на їх повернення, мовчать аж до великоднього ранку.

І я, її дочка, з витріщеними оченятами, слухала ті чарівні апокрифи про Мітру, [25] Індоіранське божество, пов’язане з дружніми стосунками, згодою та сонячним світлом. про Бальдра Прекрасного [26] Один з асів, бог весни та світла у німецько-скандинавській міфології. й Осіріса, [27] Бог відродження, цар потойбічного світу у давньоєгипетській міфології. про Кецалькоатля, [28] Один з головних богів пантеону цивілізації ацтеків у Центральній Америці. про шоколад, що літає, і килими-літаки, про богиню з трьома ликами й повну чудес кришталеву печеру Аладіна і про печеру, у якій на третій день воскрес Ісус Христос. Амінь, абракадабра, амінь.

– І слова благословення перетворюються на шоколадки найрозмаїтіших форм і видів, і дзвони перевертаються, щоб прийняти їх у себе й віднести додому, а потім усю ніч летять і, коли досягають своїх веж і дзвіниць – у Великодню неділю, – знову перевертаються й починають дзвонити, ділячись своєю радістю…