Богуміл Грабал - Вар'яти - Вибрана проза

Здесь есть возможность читать онлайн «Богуміл Грабал - Вар'яти - Вибрана проза» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Львів, Год выпуска: 2003, ISBN: 2003, Издательство: ВНТЛ-Класика, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Вар'яти: Вибрана проза: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Вар'яти: Вибрана проза»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

З Грабалом усе зрозуміло — він геніальний і що до цього додати? Хіба те, що він геніально-чеський, отже, за великим рахунком, можливий лише в оригіналі. Але Винничук його переклав. І в цьому — найбільша інтрига саме цієї книжки. Тепер Богуміл Грабал, «старий засцяний пияцюра», став сутим галичанином. Він розмовляє по-галицькому — так ніби півжиття просидів не в «Золотому тигрі», а в якому-небудь «Пекелку». До того ж, якби уявити собі, що за сталінських часів у Львові існували б металургійні комбінати, то їхні робітники мусили б варнякати саме тією мовою, що її створює Винничук, перекладаючи Грабала. Але у Львові не було металургії — навіть за сталінських часів, як це не дивно. Натомість у Кривому Розі Грабал загалом неможливий. Тобто Винничук займається винахідництвом, і це з біса цікаве, дотепне та радісне явище. Спробуйте й собі.
Юрій Андрухович, упорядник «Колекції Перфецького»

Вар'яти: Вибрана проза — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Вар'яти: Вибрана проза», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

А з коридору війнуло холодом: то шаленство прагнуло зірватися в небо.

БАРОН МЮНГАУЗЕН На роботу Гантя вирушив уранці У трамваї сів собі вийняв з - фото 12

БАРОН МЮНГАУЗЕН

На роботу Гантя вирушив уранці. У трамваї сів собі, вийняв з течки «Геральд трибюн» і вдавав, ніби пильно вичитує останні новини.

— Ех, тоті капіталісти, аж зі шкури пнуться! — раптом виголосив він. — Я би їм показав політику з позиції сили!

Але пасажири дивилися в інший бік. Тоді незворушний Гантя розгорнув «Франкфуртер альґемайне», якусь хвилю нібито зосереджено читав, а тоді заходився коментувати:

— Панове мої любі! Коли я таке читаю, то аж щось зі мною ся робе! Хто власне, виграв ту війну, а хто її програв? — За мить він вибухнув сміхом. — Ой, тримайте мене! Конрад Аденауер виступив на захист західної культури. У Колумбійському університеті! Людоньки, чуєте? В університеті! Шкода таки, що нас не дев’яносто мільйонів!

Тут він захихикав, а коли роззирнувся, шукаючи співчуття в очах пасажирів, спостеріг, що ті очі лише ковзають по ньому, а погляди їхні зустрічаються десь поза ним; усі поводилися так, наче його тут узагалі не було, мовби дивилися крізь нього. Проте Гантя не втратив гарного настрою, бо любив оте відчуття, коли люди заздрять комусь, хто знається на чомусь. Отже, він склав німецьку газету, любовно розгорнув останнє число «Юманіте» і знову помахав перед носами присутніх цим поважним виданням. Утім, і цього разу йому не сподобалося прочитане.

Гантя відклав газету й зажурено мовив:

— Де ж ся поділа пиха французів?! Де їхній гонор?! Люди добрі! Фон Мантойфель і Ґудеріан, той старий рубака, на конференції в Парижі, га? Мене вже шляк трафляє!

Поволі він склав усі три газети, оті газети, що їх знайшов серед старих паперів, газети, в яких розумів хіба що імена й назви, і висів з трамваю.

Тут-таки за рогом зайшов до молочарні, де щодня купував молоко для котів.

— Скільки ви тих котів маєте? — спитала молочарка.

— Скільки? Шкода, що вас не буде при тім, коли я за хвилинку відчиню свій склад. Бо як не вспію відскочити, то мене тая гурма котяча задопче. Але ви чули?

— Що?

— Страшна пожежа на пристані в Голешовицях цеї ночі. Корабель зі збіжжям горить, а розпечені зерна прискають на всі боки, пожежники вже навіть не гасять його, як і сусідні дільниці: Лібень і Бубни. Стихійне лихо!

— Лише того нам бракувало, — заломила руки молочарка. — Але скільки у вас тих котів?

— Дівочко… о пардон, ласкава пані… небагато. Тепер, як нам шестеро коцурів звар’ювало, бо їм ся в голові від нявчання покрутило, то зосталося лише дванадцять. То є повна катастрофа, як на кота нявкіт нападе. Лізе тоді псяюха хоч би й на стелю.

— Нявкіт?

— Еге. Самі, пані, добре знаєте, що за мука така — любов. Іонофорез природи… Улюблена гра звіряток у фіґлі-міґлі.

— А що воно таке?

— Ну, пані, вибачайте… звірятка теж люблять бавитися у татка і мамцю. А такий котяра — то справжнє динамо.

— Дванадцять котів! А мої діти носять вам макулатуру. Тільки того ще бракує, аби й ті коти звар’ювали. Покусали би всеньку вулицю!

— Аякже, покусали б!

Гантя понишпорив у течці й витяг італійську «Уніту».

— Власне, десь отутечки в газеті було… Так, тут… про повінь. А отут князь Монако оженився з американською кінодзюркою Ґрейс Келлі… пардон, кінозіркою… О, тутка про це пишуть! У Флоренції зграя котів дістала бзика. В Уфіці ті коти покусали п’ятнадцять німців, котрі саме відвідували картинну галерею. Навіть їхні бедекери пошарпали на дрібні трибці.

— Я цього так не залишу. Ще ниньки повідомлю про все в батьківському комітеті, — сказала молочарка, скинувши головою і сумно задивившись на вулицю…

***

Перед страховою конторою чекав касир.

— Пане Гантя, вчора послалисьмо вам бланки грошових переказів.

— Можливо. І що?

— Що? Думалисьмо, що вони вже недійсні. А тим часом ті недійсні лишилися в нас, — касир показав пальцем на страхову контору. — А дійсні потрапили в макулатуру.

— Нам то не зашкодить… папір як папір, — потішив його Гантя.

— Ви мене зле зрозуміли. Чи ще не пізно було б їх поміняти?

— Неможливо, все вже запаковано.

— А де ті пакунки?

— Я і сам хтів би це знати. Іще вчора забрали їх автом до папірні.

— До котрої?

— То залежить, в яке авто пакунки заладували. Можете поставити на них хрестика. Легше було б, добродію, знайти п’ятилисту конюшину або цвіт папороті.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Вар'яти: Вибрана проза»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Вар'яти: Вибрана проза» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Богумил Грабал - Беатриче
Богумил Грабал
libcat.ru: книга без обложки
Богумил Грабал
libcat.ru: книга без обложки
Богумил Грабал
libcat.ru: книга без обложки
Богумил Грабал
libcat.ru: книга без обложки
Богумил Грабал
libcat.ru: книга без обложки
Богумил Грабал
Отзывы о книге «Вар'яти: Вибрана проза»

Обсуждение, отзывы о книге «Вар'яти: Вибрана проза» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x