Джоджо Мойес - Після тебе

— Луїзо, може, кави?

Як же він на мене дивився! Я труснула головою.

— Може, хочеш…

Я не встигла навіть подумати, а вже нахилилась над столом, притягла його до себе за потилицю й поцілувала. Він якусь мить вагався, а потім нахилився до мене й поцілував у відповідь. Здається, хтось перекинув келих із вином, але я вже не могла зупинитися. Я хотіла цілувати його все своє життя. Я відкинула всі думки про те, що відбувається, що це може означати і в якому безладі я можу потім опинитися. «Давай, живи!» — сказала я собі. Я цілувала його так, що розважливість просто просочилася геть крізь пори і я вся обернулася на серцебиття. Я жила тільки тим, що хотіла з ним зробити.

Він перший зупинився — трохи приголомшений.

— Луїзо…

На підлогу впала виделка. Я встала — він теж підвівся та притягнув мене до себе. Мить — і ми вже перечіпаємося через меблі маленького вагончика, сплітаючись губами й руками. Господи, його запах, його смак, відчуття його тіла. На моїй шкірі наче вибухали крихітні феєрверки. Повертались до життя такі частинки моєї душі, які я давно вважала мертвими. Він підняв мене — і я обвилась навколо його сильного, м’язистого тіла. Я цілувала його обличчя, його вухо, занурювалась пальцями в його м’яке темне волосся. Потім він опустив мене назад на підлогу — між нами була відстань у декілька дюймів. Він не зводив з мене очей у німому запитанні.

Я важко дихала.

— Я… я не роздягалася перед іншою людиною після того… випадку.

— Нічого, у мене медична освіта.

— Я серйозно. Я не в найкращому стані. — У мене раптом до очей підступили сльози.

— Хочеш, я зроблю так, щоб тобі стало краще?

— Це найнепристойніша фраза, яку я…

Він задер сорочку — на животі пролягла дводюймова фіолетова смужка.

— Ось. Австралієць із психічними відхиленнями встромив у мене ножа. І ось. — Він повернувся, і я побачила величезний жовто-зелений синець у нього на попереку. — Отримав від п’яниці минулої неділі. Від жінки. Поламаний палець. — Він випростав руку. — Застряг у каталці, коли піднімали важкого пацієнта. А ось іще. — Він показав стегно, на якому було помітно коротку нерівну сріблясту лінію зі слідами швів. — Колота рана невідомого походження. Сутичка в нічному клубі на Гакні-роуд. Поліції так і не вдалося з’ясувати, хто це зробив.

Я дивилася на його сильне тіло та шрами.

— А цей? — Я обережно торкнулася маленького шраму на животі. Шкіра під сорочкою була гаряча.

— Оцей? То апендицит. Мені тоді було дев’ять.

Я перевела погляд із його тіла на обличчя. Дивлячись йому в очі, я повільно зняла светр. Від холодного повітря чи, може, нервовості шкірою побігли мурашки. Він підійшов ближче й повільно провів пальцем по лінії стегна.

— Я пам’ятаю. Тут відчувався перелом. — Він знов провів пальцем — цього разу по шкірі на животі. Від його дотику в мене напружилися м’язи. — А ще ось тут. У тебе була велика фіолетова пляма. Я боявся, що може бути травма внутрішніх органів. — Він притис свою теплу долоню, і мені перехопило подих.

— Ніколи не думала, що слова «травма внутрішніх органів» можуть звучати так спокусливо.

— О, та я ще й не починав…

Він повільно штовхав мене в напрямку ліжка. Я сіла, дивлячись йому в очі. Він став переді мною на коліна та провів руками вниз по моїх ногах.

— А ще ось це. — Він узяв мою праву стопу з яскравим червоним шрамом та ніжно провів по ньому великим пальцем. — Перелом, ось тут. Ушкодження м’яких тканин. Тут, мабуть, було боляче.

— А ти багато пам’ятаєш.

— Більшість пацієнтів я б наступного ж дня не впізнав на вулиці. Але ти, Луїзо, чомусь запам’яталася. — Він нахилився та поцілував мою стопу. Потім провів руками в мене по ногах та зіперся на ліжко в мене по боках, опинившись наді мною. — Зараз же вже нічого не болить?

Я тільки похитала головою. Все одно. Байдуже, чи він компульсивний бабій, чи грає в якісь ігри зі мною. Мене так захопило бажання, що мені б було байдуже, навіть якби він зламав мені друге стегно.

Він насувався на мене, наче хвиля, і я лягла спиною на ліжко. Від його рухів моє дихання майже повністю зупинилось, і я чула лише цілковиту тишу. Він подивився вниз, на мене, потім заплющив очі та поцілував мене — ніжно й повільно. А тоді почав поволі опускатися на мене всією своєю вагою, і мене охопило солодке безсилля пристрасті. Ми цілувалися, він торкався губами моєї шиї, я шкірою відчувала його шкіру — у мене запаморочилося в голові, і я інстинктивно вигнулась дугою до нього, обіймаючи ногами його тіло.