Джоджо Мойес - Після тебе

Лілі глянула на чорно-жовті смугасті колготки на своїх ногах.

— Ну слухай, у тебе ж тут справжній вінтаж! «Biba», DVF. А ота фіолетова штука схожа на «Шанель». Ти взагалі знаєш, скільки це коштує?

— Зніми колготки.

Сем, мабуть, відчув моє напруження, тому почав штовхати мене вперед:

— Слухай, давай зайдемо у вітальню і…

— Я з місця не зрушу, доки вона не зніме колготки.

Лілі скривилася.

— Господи, нічого з мухи слона робити.

Мене аж трусило від люті. Лілі стягла з себе мої бджолині колготки, смикаючи ногами.

— Обережно!

— Та це ж лише колготки!

— Це не лише колготки. Це… подарунок.

— Це все одно лише колготки, — пробубоніла вона.

Нарешті вона їх зняла та жбурнула чорно-жовтою купкою на підлогу. З іншої кімнати долетіло клацання плічок — Лілі поспіхом повертала на місце мій одяг.

За мить вона повернулась у вітальню в ліфчику та трусиках, почекала, доки ми звернемо на неї увагу, потім напоказ повільно натягла через голову коротке плаття, гойдаючи худими блідими стегнами. Наостанок вона солодко мені посміхнулася:

— Я до клубу. Можеш на мене не чекати. Рада була вас знову бачити, містере…?

— Філдінґ, — підказав Сем.

— Містере Філдінґ. — Вона знову мені посміхнулася — хоча її гримаса мало була схожа на посмішку.

Хряснули двері — і вона зникла.

Я непевно зітхнула та підібрала колготки. Умостившись на дивані, я почала обережно їх розгладжувати, перевіряючи, чи немає затяжок або дірок від цигарки.

Сем сів поруч.

— Ти як?

— Ти, мабуть, думаєш, що я божевільна. Але вони пода…

— Не треба пояснювати.

— Я була іншою людиною тоді. І вони багато значили… я… він подарував… — Мій голос урвався.

Ми мовчки сиділи в тиші. Я знала, що треба щось сказати, але слова не йшли. У горлі засів величезний клубок.

Я зняла Семову куртку та простягла йому.

— Я в нормі. Можеш їхати.

Я відчувала його погляд, але не підводила очей від підлоги.

— Ну, тоді я пішов.

Не встигла я й слова сказати — його вже не було.

Того тижня я спізнилася на зустріч «Жити далі». Уранці Лілі приготувала мені каву як вибачення, потім розлила зелену фарбу на підлогу в коридорі, кинула на кухні упаковку морозива, яке розтало, забрала мої ключі від квартири (бо не змогла знайти своїх) разом із ключем від машини, який там висів, а ще брала мою перуку на вечірку без дозволу. Перуку я знайшла на підлозі в її спальні — на моїй голові нейлон набував чудернацького вигляду і нагадував староанглійську вівчарку за сороміцькою каверзою.

Коли я зайшла в церковний хол, усі вже сиділи. Наташа люб’язно посунулася, щоб я могла сісти на стілець коло неї.

— Сьогодні ми поговоримо про ознаки того, що починаємо рухатися далі, — оголосив Марк, тримаючи кухоль із чаєм. — Це не обов’язково щось велике — почати нові стосунки чи викинути одяг. Навпаки, нехай це буде щось незначне, що стане ознакою процесу. Ці дрібниці часто взагалі не помічають або ж не хочуть помічати через почуття провини.

— Я зареєструвався на сайті знайомств, — сказав Фред. — Називається «З травня по грудень».

Почувся довгий схвальний, дещо здивований гомін.

— Це дуже добре, Фреде. — Марк ковтнув чаю. — З ким ти хочеш там познайомитися? Хочеш знайти собі компанію? Ти казав, що тобі особливо не вистачає прогулянок у неділі, бо ні з ким більше ходити. Ви з дружиною наче ходили на ставок із качками?

— Та ні, це для сексу по інтернету.

Марк вдавився чаєм. Повисла пауза. Хтось передав йому серветку, щоб витерти чай зі штанів.

— Секс по інтернету. Усі ж це роблять? Я зареєструвався на трьох сайтах. — Фред почав загинати пальці: — «З травня по грудень», це для молодих жінок, які люблять старших чоловіків, «Солодкі татусі» — для молодих жінок, які люблять небагатих старших чоловіків, а ще «Гарячі жеребчики». — Тут він зробив паузу. — Цей наче як для всіх.

Запала тиша.

— Ну добре, що ти такий оптиміст, Фреде, — зауважила Наташа.

— Може, теж чимось поділишся, Луїзо?

— Гм… — Я вагалася, бо переді мною сидів Джейк. А взагалі, яка, в біса, різниця? — Я ходила на побачення на вихідних.

З усіх боків почулося «ву-ху!», а я сором’язливо опустила очі. Я не могла спокійно згадувати про ту ніч, щоб мої щоки не червоніли.

— Ну і як усе пройшло?

— Ну, доволі… незвично.

— Вона з кимось переспала. Вона точно з кимось переспала, — оголосила Наташа.

— Вона ж уся світиться! — додав Вільям.

— У нього були якісь фішки? — втрутився Фред. — Даси поради?