Джоджо Мойес - Після тебе

— А два інші сайти?

— Єдина жінка, яка погодилася зі мною зустрітися, виглядала як моя бабуся Елсі, яка ховала ключі в панталонах. Звісно, вона була мила і все таке інше, але така вже стара, що я навіть хотів спитати, де вона ховає ключі.

— Не здавайся, Фреде, — підтримав Марк. — Може, ти просто не там шукаєш?

— Ключі? Та ні, я вішаю їх коло дверей.

Дафна розповіла, що хоче вийти на пенсію та поїхати за кордон.

— Тут холодно — у мене суглоби ниють.

Лінн збиралась отримати диплом магістра філософії. Ми всі обмінялися порожніми поглядами, намагаючись не виказати того, що всі думали, — вона працює в супермаркеті. Чи комісійному магазині.

— Ну ти просто Кант, — спробував пожартувати Вільям.

Ніхто не засміявся. Він зніяковів та відкинувся на стільці. Мабуть, тільки я почула, як Наташа видала щось схоже на «ха-ха», наче Нельсон із «Сімпсонів».

Спочатку Суніл не хотів брати участь у бесіді. А потім сказав, що подумав — і хоче через п’ять років бути одруженим.

— Мені здається, що минулі два роки я просто не дозволяв собі жити. Не дозволяв нікому зблизитися зі мною через те, що сталося. Бо навіщо взагалі з кимось зближуватися, якщо втратиш його? Та якось я задумався, чого взагалі хочу від життя, — і зрозумів, що хочу мати кохану людину. Бо треба ж жити далі, правильно? Треба мати якесь майбутнє.

Відтоді, як я почала сюди ходити, це була найдовша промова від Суніла.

— Це дуже оптимістично, Суніле, дякую, що розказав.

Джейк розповів, що збирається в коледж, — він хотів вивчитися на аніматора, а я замислилася, що буде з його батьком. І надалі буде намагатися спати з жінками, щоб заглушити біль втрати? Чи почне щасливе життя з оновленою версією? Мабуть, друге. Потім я задумалася про Сема і про те, чи не надто ми поквапилися з серйозними стосунками? А якщо це не стосунки — то що тоді? Бо, вочевидь, це таки стосунки. Хоча якби мене зараз запитали, то я б не змогла точно відповісти, стосунки це чи ні. Чи не зіграли пошуки Лілі роль дешевого клею, що так швидко нас зв’язав? Що взагалі пов’язує нас, окрім мого падіння з даху?

Дві дні тому я зайшла на станцію швидкої по Сема й поговорила з Донною, поки він збирав речі.

— Не грайся ним.

Я розвернулася — подумала, що не розчула. Вона спостерігала, як розвантажують машину швидкої.

— Він хороший. — Вона потерла ніс. — Дійсно хороший хлопець. І ти подобаєшся йому.

Я не знала, що на це відповісти.

— Це правда. Він говорив про тебе — зазвичай він узагалі про жінок не говорить. Не кажи йому, що я щось казала тобі, добре? Я просто… він хороший — я просто хотіла тобі це сказати. — Вона підняла брови та кивнула мені, наче щось підтверджуючи.

— Щойно помітила, що ти не у своєму танцювальному костюмі, — зауважила Дафна.

Почувся гомін — інші теж помітили.

— Тебе що, підвищили?

Я виринула зі своїх думок.

— О, ні-ні. Мене звільнили.

— І де ти тепер працюєш?

— Та поки що ніде.

— Але на тобі ж…

Того дня я вдягла коротке чорне плаття з білим комірцем.

— А, та це просто сукня. Це не форма.

— А я подумала, ти влаштувалась у тематичний бар для секретарок. Чи французьких прибиральниць…

— Фреде, досить.

— Ти не зрозумієш. У моєму віці вислів «куй залізо, поки гаряче» треба сприймати буквально. Мені ще ерекцій двадцять лишилося.

— У декого стільки й не було ніколи.

Ми замовкли, щоб дати час Фреду та Дафні погиготіти.

— Так а що далі? У твоєму житті наче настали зміни? — поцікавився Марк.

— Ну, мені запропонували іншу роботу…

— Правда? — Усі зааплодували, і я навіть зашарілася.

— Ну так. Це добре. Але я збираюся відмовитись. Уже те, що мені запропонували, означає, що я наче рухаюся вперед.

— А що ж за робота? — спитав Вільям.

— Ну, є там одна вакансія в Нью-Йорку.

Усі витріщилися на мене.

— Тобі запропонували роботу в Нью-Йорку?

— Так.

— За гроші?

— І з житлом, — додала я.

— І не доведеться носити ту жахливу блискучу форму?

— Не думаю, що форма — достатній привід для еміграції, — засміялася я. Більше нікому не було смішно. Лінн навіть опустила щелепу.

— «Нью-Йорк, Нью-Йорк», — проспівав хтось на мотив із мюзиклу.

— Ну ви ж не знаєте всього! Я не можу зараз поїхати — спочатку треба розібратися з Лілі.

— Дочкою твого колишнього роботодавця. — Джейк насупився.

— Він був мені не просто роботодавцем. Але так, з нею.

— Луїзо, а хіба вона не має родини? — нахилилася вперед Дафна.

— Це все складно.