Марія Ряполова - Бурецвіт

— У чому річ? — спитала я, коли зачинила за нами двері.

— Лірино, я розумію, що в тебе педагогічні амбіції, але можна було взяти учнем не останнього психа? Це ж все ніби заради мене, ці пошуки, заради мене!

— Бурецвіте, чим він тобі так заважає? Чого ти до нього весь час присікуєшся? Ти постійно його ображаєш!

— Я його охолоджую. Він скоро уявить себе бозна-ким!

— Навіть якщо він уявить себе бозна-ким, від тебе що, шматок відвалиться?

Шукач шумно видихнув.

— Чому люди так хвилюються, щоб інші чогось хорошого про себе не подумали?

— Не в тім річ, Лірино…

— У чому ж? А знаєш, мені й не цікаво. Якщо тобі легше так уважати, то Мереж — частина завдань.

Я полишила його розмірковувати над моїми словами, грюкнувши дверима для більшого ефекту. На телевізорі в залі сидів Дивник, який, певно, прибіг із кухні подивитися, що відбувається. Мереж розвалився у кріслі з самолюбним і засмученим виглядом водночас.

Раптом із моєї кімнати вийшов Бурецвіт і розпочав, ніби нічого й не сталося:

— Отже, головне завдання — клуб. Дивнику!

Дивник витягнув шию.

— Як тобі клуб?

Дивник приставив кінчик хвоста до скроні й повернув.

— Правильно. Отже, нам потрібна провокація, щось таке, аби викликало їхній жвавий до нас інтерес. Так? Щоб ми могли почати їм вішати. Так?

Дивник кивнув.

— Що може викликати подібний інтерес?

Дивник ткнув себе хвостом у груди.

— Відкидається.

— Може, щось у газеті? — ліниво підказав Мереж.

— У газеті?

— Якесь повідомлення з твоєю світлиною.

— Але як ми потрапимо на шпальти газет? Дивнику!

Дивник намалював хвостом у повітрі знак $.

— М-м… не творчо. Лірино!

— Може, не газета, а оголошення?

— Оголошення?

— Яке ми могли би самі розклеїти.

— Гаразд. Ідеї?

На кухні щось зашкварчало, Дивник зірвався з місця і помчав туди.

— Щось, що врізається у пам’ять, — сказав Мереж.

— Добре. Лірино, що у нас на завтра?

— На завтра у нас перша вправа.

4

«Ви не задоволені своєю зовнішністю? Хочете позбутися комплексів? Хочете, щоб на вас звертали увагу?

Спеціально для вас ми розробили комплекс вправ для м’язів обличчя. Виконуючи їх під керівництвом нашого фахівця, ви позбудетеся всіх вад за якихось півроку. Без жодного хірургічного втручання».

Справа світлина «після», зліва світлина «до».

Це фото Бурецвіта, справа — до, а зліва — після фотошопу.

І номер телефону моєї крамниці. Ми збилися з ніг, розклеюючи ці оголошення. Особливо старанно треба було обробити територію довкола клубу. Але довелося обліпити все місто, інакше це виглядало би підозріло.

Під вечір я вже ненавиділа ці папірці та благала їх скінчитися. Місто таке велике, а вони такі маленькі, але ж кожен треба намазати клеєм і знайти куди приліпити.

Вже темно, тепер ми просто стоїмо на вітрі навпроти одного з попсованих нами стовпів, і милуємося.

— Це має подіяти, — каже Мереж. Дивник намагається висунути голову з кошика, щоб краще роздивитися, але я заштовхую його назад.

— А що робитимемо, якщо почнуть телефонувати? — питає Бурецвіт.

— Хто? — Мереж шмигає носом. — Це ж лохом бути треба.

— На жаль, лохи теж мають телефони.

— Тоді просто назвемо їм вартість. Якусь таку переконливу.

Я втрачаю пильність, і Дивник таки висовує свою волохату чотириоку голову з кошика. Кілька секунд споглядає, потім ляскає себе хвостом по очах і пірнає назад.

Залишається лише сподіватися, що в темряві його ніхто не помітив.

— Ні, добре вийшло, — посміхається Бурецвіт. — Лірино, Мереже, ми — найкращі.

— Я завжди це знав, — відповідає Мереж.

5

— Значить, так, — русалка стоїть навпроти ринку в темних окулярах, хоча сьогодні день не сонячний, — ідеш, щось крадеш, ну, ти вже знаєш.

— І все, — позіхає шукач.

— Все, за винятком того, що ти маєш пійматися.

— Що?

— Дай себе спіймати на гарячому.

Бурецвіт мовчки дивиться на нього, потім на мене, потім знову на нього.

— Мушу пійматися?

— Ну, щоби хтось побачив, що ти крадеш, — пояснює русалка. — Щоб у тебе вкрадене відібрали. Ну, може, ще пику намнуть. Зрозуміле завдання?

— Угу.

— Чого ти не радієш? Треба радіти. Треба радіти, що ми так жваво просуваємося, — наставляє його русалка.

— Угу. Треба вкрасти, пійматися і радіти. А ви мене з дурки витягнете?

— Слухай, — русалка стягає окуляри і звертає на Бурецвіта свої витрішкуваті очі, — я тобі одне скажу — життя не досконале. Второпав?