Марія Ряполова - Бурецвіт

Після того слід було позбутися улюблених речей. Віддати комусь або викинути у смітник. Квітуча папороть повернулася до моєї крамниці, картину шукач залишив лише тому, що вона була ще нам потрібна. Все інше забрав зраділий Мереж.

Треба віддати Бурецвітові належне, тримався він добре. У мене під кінець такого дня, напевно, почалася б справжнісінька істерика. А шукач — молодець. Його очі ставали невеселими час від часу, але він прикликaв увесь свій оптимізм і намагався знайти втіху в азарті руйнування.

Третьою вправою була ось ця. З питвом і кавуном.

— Нарешті, молодець! — з полегшенням вигукнув русалка.

Я так і не навчилася розрізняти їх, тому не знала, чи той це русалка, якого ми бачили вчора, і чи є той русалка, якого ми бачили вчора, тим, якого ми бачили позавчора…

Третю вправу було виконано.

— Молодець! — не вгамовувався русалка. Цього разу я вирішила не приєднуватися до нього і не казати: «Молодець!»

По-перше, шукачеві б від того не полегшало, а по-друге, за такі дії, на моє переконання, хвалять тільки котиків, коли вони їх виконують там, де слід.

Останніх півхвилини лунали бурхливі оплески. Зібрання панянок вітало вдале завершення операції.

— От уже, — промовив Бурецвіт, застібаючи штани. — За що б мені ще поаплодували.

— Крок уперед, — оповістив русалка.

10

Їдемо потягом. Мереж розв’язує тест із жіночого журналу.

Бурецвіт медитує над мапою, що її нам дав Нишко.

— Який у мене колір очей? — цікавиться Мереж. — А іскринки в них є?

— Їсти хочу, — каже Бурецвіт. — Лірино, де наш харч?

Вони сидять унизу за столиком. Я звисаю з верхньої полиці, що над Мережем, розглядаючи їхні маківки.

— Ти все з’їв.

— Неправда, — заперечує Бурецвіт.

— Як я дивлюся хлопцям у вічі… а) довго та млосно… б) довго та пристрасно… — згори мені видно розгорнутий журнал та увіткнутий туди Мережів носище. — Лірино!

Він задирає голову і спрямовує на мене два темно-карих ока.

Ліве трохи більшеньке, праве трохи меншеньке.

— Що?

— Як я на тебе дивлюсь?

— Я не хлопець, Мереже.

— Люди, чого ви ігноруєте факт мого голоду?

— Бурецвіте, сумка з їдлом під твоїми ногами, чого ти хочеш?

— А…

Шукач занурився у морок під столиком.

— Що ти там розв’язуєш, дай мені! — я спробувала висмикнути журнал із рук свого учня.

— Зачекай, я перший!

— Це дівочий тест, віддавай, — я вхопилася за краєчок обгортки і тягла журнал на себе.

— Ну, годі! Давай разом. Коли ти почуваєш себе найбільш сексуально: ніч, ранок, день, вечір?

— Я хочу пройти тест спочатку!

— Яка різниця? Ти спиш у шкарпетках чи без?

— Без.

— Треба ж. А я в шкарпетках.

Бурецвіт викладав на столі стовпчики шоколадок. Обличчя його здавалося розчарованим.

— Мені би м’ясця, — протягнув він.

— Рий глибше, там десь котлети були. Мереже, а ти вже вивчив «35 речей, що їх має знати учень провідника»?

— Я вчу, вчу. Поступово треба, зразу все в голову не влізе.

— То що, влаштуємо обід? — я злізла з верхньої полиці та всілася біля Бурецвіта.

— Угу.

— До речі, в мене є питання, — повідомив Мереж. — Щодо чародіїв. Ти зможеш мені відповісти?

— Якщо знатиму, то відповім, звичайно.

— Вони вміють читати думки?

— Ні. Якби вони ще вміли читати думки, їм було би зовсім нудно жити.

— О, то це добре. Можна щось собі думати, а чародій не буде знати!

— Шкода, що ти не можеш скористатися цією нагодою, — встряв шукач.

— Тобі подобається мене діставати?

— Це надто особисте питання.

Я штовхнула Бурецвіта ліктем у бік.

— Припини. Чародієві думки, втім, теж не можна прочитати.

Себто, навіть якщо ти вмієш читати чужі думки, то чародієві все одно не прочитаєш. Отак.

— Ясно, — кивнув Мереж. — Вам більше до вподоби, коли бюстгальтер застібається спереду чи ззаду?

— Спереду, — сказала я.

— Ззаду, — поділився Бурецвіт.

Я здивовано витріщилася на нього.

— Естетичніше.

— Вам усе до вподоби, що нам незручно.

— Який у тебе розмір, дурню? — Мереж вирішив розвинути тему.

— XXL.

— Що? — не зрозуміла я. — А!

— От брехло…

— Хлопці, це нічого, що я тут сиджу?

— Нічого, — заспокоїв Мереж.

— Мені здається, Мереж мав на увазі розмір грудей.

— Грудей у мене немає, — знизав плечима Бурецвіт.

— Груди в тебе є, в тебе цицьок немає, — вніс Мереж корективу.

Бурецвіт розставив пластикові тарілки і розкладав по них котлети і овочі. Вигляд їжі зробив його доброзичливішим.