Марія Ряполова - Бурецвіт

На третьому поверсі була велика пуста зала, і я не помітила ніяких дверей, окрім «перших ліворуч», що були відчинені.

— Синку, якби ти знав, скільки чоловіків втратили долю через одруження… — долинуло до мене звідти.

Я підійшла і стала в проході.

У кінці кімнати сиділи двоє русалок в кріслах; навпроти них, спиною до мене, на хиткому стільчику розмістився Бурецвіт. Поруч був заготований для мене ще один такий самий представник роду меблевих.

— Пані Лірино, прошу, проходьте.

Між стільцями і кріслами стояв простий прямокутний стіл із чотирма склянками мінералки. На голій стіні, трохи вище голів господарів, висів плакат, на якому були зображені дві бойовито-сексуального вигляду дівулі-русалки, повернуті до глядача у три чверті, і великий напис: «Русалки врятують світ».

Наші співрозмовники були близнюками. На них були однакові зелені футболки з таким самим малюнком, що й на плакаті. Вони мали трохи витрішкуваті очі, доволі великі, прямі, якісь монолітні носи, довге темне, зализане назад волосся.

— Добридень, панове, — привіталася я до всіх трьох і зайняла свій стілець.

— Ви привезли квіточки?

— Так, ваші люди їх уже забрали.

— Чудово.

— Ну то що, — встряв Бурецвіт, — можу я розраховувати на вашу допомогу?

— Звісно, — сказав лівий русалка.

— Звичайно, — сказав правий русалка.

«А він молодець, упорався. Як він тільки на це спромігся?»

— Правда, ваше красномовство і логічні доводи тут ні до чого. На нас це зазвичай не справляє особливого враження, — додав лівий русалка.

«А справляють враження мої квітки». — І рослини пані Лірини не вирішили б, звичайно, справи.

Вам би не допомогли ні знайомства, ні походження (він хитнув головою в мій бік), ні матеріальні цінності, ні розміри вчиненої над вами несправедливості, — ця репліка належала правому русалці.

— То в чому ж річ? — випередив Бурецвіт моє питання.

— А в тому, що ви — обранець.

Ми із Бурецвітом здивовано перезирнулися.

— Як?

— Взагалі-то ми мали зв’язатися з вами за два роки, але якщо вже такі обставини…

— А нащо ж мої квітки?

— А ваші квітки нам не завадять.

— Що мені треба робити? — спитав Бурецвіт. — Я ж маю ще два роки, так?

— Ні, не маєте.

— Чому ж?

— Бо ви не маєте десяти років.

— Не розумію.

— Садівник, окрім того, що оберігає квітку, має ще одне завдання. Він вигадує і вибудовує систему перешкод на шляху до орхідеї, які ви будете дуже довго долати. Дуже довго. Цю свою роботу Садівники завершують приблизно за два-півтора року до того, коли очікують прибуття володаря квітки. Тож я вам раджу, ми вам радимо, діяти негайно. Якщо ви знайдете Садівника до того, як він буде готовий, і поясните, чому такий поспіх, то маєте шанс вмовити його віддати орхідею. Передусім вам необхідно знайти провідника, людину, яка подібний шлях уже пройшла.

— Де ж я відшукаю провідника?

— Власне, ви його вже відшукали.

— Де ж він?

— Ліворуч від вас.

Ліворуч від Бурецвіта була я.

— Ви ж йому розповісте, що робити, пані Лірино?

15

— Я заплачу за ці квіти, — пообіцяв Бурецвіт. Я аж ніяк не була певна, що в нього є такі гроші.

— Заплатиш. Потім. Якось надто добре все починається.

— Тобто?

— Прийшов у квіткову крамницю і знайшов провідника, та ще й такого, що може влаштувати зустріч із русалками. Зустрівся з русалками — і виявилося, що ти обранець. Якщо встигнеш знайти орхідею за кілька місяців, то це буде найпростіший і найкоротший шлях до неї з-поміж усіх тих, що проходили досі шукачі. Надто вже тобі щастить.

— Дурням щастить.

— Знаєш, чого я не хочу?

— Чого?

— Бути твоїм провідником.

— Чому?

— Бо це буде схоже на повернення блудної дочки.

— Я не розумію тебе, але це означає, що я маю знайти іншого провідника?

— Так.

16

Я продовжувала працювати у своїй крамниці та намагалася не думати про дамоклів меч над моєю головою. Все йшло як завжди. Лише одна подія, варта згадки.

Прийшов чоловік, який мене «пограбував». Прийшов удень, у кольоровому одязі, як звичайний покупець, і приніс гроші за зілля від невдач.

— Дуже добре, — сказала я, — бо в мене останнім часом самі лише витрати. Ну як, допомогло?

— Ніби все налагодилося, але я почуваю себе так, ніби моє життя — просто лайно, — поскаржився мій клієнт.

— Нічого дивного. Звичайний побічний ефект від цього зілля.

17

Був ранок понеділка, відвідувачів іще не було. «Вітаємо тебе в нашій оселі, милий друже рослин», — прогули автовідповідачі.