Юрий Щербак - Причини і наслідки

— А програма совісті є серед ваших програм?

— Слухайте, мужчини, як вам не соромно, — вбігла до кімнати Лариса. — Жінки за вами скучили. Володя впився, спить, а ви тут… Майте совість. Там такий фільм… Трохи не вмерли від сміху… А ви все про смерть?

— Ми про життя, — похмуро сказав Жадан і пішов до вітальні. На екрані телевізора прилизаний красень у смокінгу цілувався у ванній кімнаті з голою блондинкою. Потім вона штовхнула красеня, й він під регіт глядачів полетів у ванну, зникнувши в шампуневій піні.

III

Вночі сталося те, чого він чекав. У комірку для гостей, де приготували йому постіль, прийшла Лариса у голубому махровому халаті з каптуром. Він не міг заснути — читав детективний роман Агати Крісті — знайшов на письмовому столі. Читав при світлі нічника, зробленого у вигляді шахтарської лампочки. На сталевій поверхні нічника виднівся вигравіюваний напис: «Дорогому Володимиру Михайловичу Супруну від будівельників Кривого Рога». Лариса мовчки взяла його за руку й, приклавши палець до вуст, повела до своєї спальні, де все було солодке й бажане — її обійми, поцілунки, краса її тіла й та радість, яку вони дарували одне одному; він давно не знав жіночої ласки, і тепер все це здалося йому чудовою, радісною, легкою грою — її тихий сміх і те, що час од часу рука її тяглася до радіоприймача й крутила ручку діапазонів, щоб знайти гарну музику, а потім Лариса курила, поклавши попільничку йому на груди й струшуючи туди попіл, а він лежав, боячись поворухнутись; потім вони сперечалися — хто з них більше хоче їсти, навіть прикладали вуха до теплих животів; його натюрморт, який дуже сподобався Ларисі, стояв на столику, де була розкладена її косметика; Лариса казала, що повісить його над своїм ліжком; ще вона казала, що їсти хочеться завдяки цьому натюрмортові, хлібові й печеній картоплі, й вона не повісить його над ліжком, бо інакше щоночі вставатиме і їстиме, дивлячись на нього; нарешті, після всіх цих розмов (говорили пошепки) і смішків, вона спустилася вниз, на кухню, й принесла звідти чорний хліб з темно-рожевими шматочками прикопченого й наперченого м'яса і червоні мариновані помідори; у перервах між любощами Лариса кілька разів підбігала до дзеркала, уважно вивчала своє лице й шию, шепотіла сміючись, що він геть сколов її своєю бородою, казала, що вона запросить його на Новий рік замість діда-мороза, мазала щоки якимось кремом з запахом троянди.

Жадан прокинувся дуже рано, коли сірий осінній світанок знехотя сходив над берегами Козинки. В нього страшенно боліла голова, наче з перепою, й було тоскно на серці. Лариса лежала горілиць, вона спала, як дитина, напіввідкривши свої солодкі вуста; у ранкових сутінках її тіло так беззахисно тепліло на блакитному простирадлі й була в ньому така досконалість життя, така томлива принадливість молодості, що йому ще гірше зробилося на душі. Він тихо вийшов із спальні, озираючись на всі боки (у кабінеті старого Супруна спали Жанна і Саша), перейшов навшпиньки до своєї кімнатки, швидко вдягнувся й спустився униз, щоб умитися. Поторгав двері ванної кімнати, але вони були зачинені. Через якусь мить двері розчинилися, і звідти вийшов Володя — похмурий, з набряклим блідим обличчям. «Почекай, не йди», — буркнув він, щільно зачинивши за собою двері. Жаданові здалося, що американець на майці теж спохмурнів. Зніяковівши, Жадан поплівся на кухню, де все — стіл, табуретки і буфет — було заставлене немитими тарілками і напівпорожніми пляшками. Без огиди не міг дивитися на ці залишки вчорашньої обжерливості, вдихати відразливі, кислі запахи вина, салатів і паштетів. Побачив, як з ванної кімнати тихо вислизнула Жанна; була в жовтих шортах й чорній сатиновій сорочці, тій самій, в якій ходила вчора ввечері, тільки не підперезаній червоним шнурком. Жаданові стало соромно, наче він підглядав. Відвернувся, щоб не бачити її, але Жанна, спокійнісінько потягуючись, увійшла до кухні. Ноги в неї були тонкі й бліді, як парості, що проростають навесні з картоплі.

— Б-р-р, — вона почала брязками пляшками, вишукуючи щось серед них. — Пити хочеться.

Знайшла недопиту пляшку пепсі-коли й кілька разів жадібно ковтнула. Коричнева рідина полилася по її підборіддю.

— Ху-х, — Жанна витерла краєм сорочки підборіддя. — Ну, добре, я не сплю, я грішниця, але ви, такий праведник, що ви тут робите?

— Голова болить.

Вона співчутливо усміхнулась.

— Так, справді, німб у вас зменшився й потьмянів.

— Нормально. Так йому й треба. — Він не зрозумів, чи вона знущається з нього, чи цілком серйозно говорить про німб.