Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця

Здесь есть возможность читать онлайн «Ахмед Рушди - Флорентійська чарівниця» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Флорентійська чарівниця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Флорентійська чарівниця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Флорентійська чарівниця» (2008 р.) – новий роман Салмана Рушді, двічі лауреата Букерівської премії, автора скандально відомого твору «Сатанинські вірші», здобув блискавичну популярність у світі. Письменник змальовує карколомні життєві шляхи своїх героїв – жінки і чоловіка доби Відродження у дещо феєричній, казково-пригодницькій формі, їхнє палке кохання на тлі тогочасних політичних подій, гаремних і двірцевих інтриг та звичаїв, що побутували в Італії, Індії і Туреччині. Традиційно автор не припиняє дивувати читача незвичними поворотами сюжету і ризикованістю стилю, зіткненням філософії Сходу і Заходу.

Флорентійська чарівниця — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Флорентійська чарівниця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Інколи у лісі поблизу ферми у Перкуссині він любив полежати на встеленій листям землі і слухати двонотну пісню пташок: високо-низько-високо, високо-низько-високо-низько, високо-низько-високо-низько-високо. Інколи біля лісового струмка він спостерігав за плином води по гальковому руслу, за невеличкими коливаннями води то вгору, то вниз. Все це дуже нагадувало жіноче тіло. Якщо пильніше придивитися до води, то можна помітити, що вона рухається відповідно до ритму світу – глибинного ритму, відповідно до музики в музиці, істини в істині. Він вірив у приховану істину так, як інші вірять у Бога або ж у любов, вірив у те, що істина, фактично, завжди прихована, що все очевидне, явне, неприховане обов'язково є якимось видом обману. Як людина точности, завжди хотів точно схопити приховану істину, розгледіти і покласти на місце істину поза поняттями правильного та помилкового, поза поняттями добра і зла, поняттями прекрасного і бридкого, котрі були поверховими аспектами обману світу, майже нічого не маючи спільного зі справжньою влаштованістю речей, оскільки були відірвані від предметности таємних кодів, схованих форм і таємничости як такої.

У тілі цієї жінки також була загадка. Вона була вочевидь заглибленою у себе, її внутрішнє «я» було стерто або ж заховано у її нескінченній розповіді, у цьому лабіринті з кімнатами-історіями, де цих оповідей ховалося значно більше, ніж йому хотілося почути. Така собі смачненька сновида. Геть чисто спустошена. Ці завчені слова, що так і вихлюпувалися з неї, коли він дивився на жінку, знімав з неї одяг і пестив її. Роздягнув її до наготи без каяття, торкався її без вини, маніпулював нею без докорів сумління. Він став науковцем її душі. У найменшому порухові брови, у посмикуванні м'яза на її стегні, у найменшому посмикуванні лівого кутика її верхньої губи він впізнавав життя, її внутрішнє «я», той суверенний скарб, не був втрачений. Воно спало і його можна було розбудити. Він прошепотів їй на вухо:

– Це востаннє, коли розповідатимеш цю історію. Давай починай.

Повільно, фраза за фразою, епізод за епізодом він руйнував резиденцію спогадів і відновлював людину. Злегка покусував їй вухо і бачив невеличку реакцію у нахилі її голови. Натискував на ступню, і кінчики пальців рухалися з вдячністю. Ніжно пестив її груди, і її спина ледь-ледь прогиналася у відповідь, майже непомітно, проте помітно для чоловіка, що шукає глибинної істини. У тому, що робив, не було нічого поганого. Свого часу вона лишень дякуватиме йому.

Під час облоги Трабзона щодня йшов дощ. Пагорби були вкриті татарами та іншими язичниками. Дорога з гір перетворилася на суцільне місиво, настільки глибоке, що сягало коням до животів. Вони розбили вози з провіантом і тому везли мішки на верблюдах. Один верблюд упав, з його спини скотилася і розбилася скриня, і звідти на очах всіх присутніх висипалося шістдесят тисяч золотом. Без зволікань герой разом з велетнями- швейцарцями та сербом оголили шаблі й розставили варту навколо султанового скарбу, а вже тоді на місце пригоди прибув і він, імператор. Надалі султан довіряв героєві більше, ніж будь-кому із своїх родичів.

* * *

Нарешті закляклість зійшла з її рук і ніг. На шовкових простирадлах її тіло лежало вільно й принадно. Тепер вона розповідала історію недавніх днів. Арґалія виріс і мав майже стільки ж років, як іль Макія та Аґо. Їхні хронології знову об'єднувалися. Незабаром вона завершить, і він її розбудить. А ruffiana Джульєтта, от вже нетерпляче створіння, підбивало його на те, аби він узяв її сплячу.

– Та встроми ти їй. Давай же. Не панькайся. Зроби їй приємно. Від того вона вмить прокинеться.

Проте він вирішив не ґвалтувати її, аж поки вона не прокинеться з власної волі, і він одержить у тій справі згоду Алессандри Фіорентини. Резиденція пам'яті була невимовної вроди і поводитися з нею треба ніжно. Вона могла бути і рабинею у будинку куртизанок, але все одно до неї треба ставитися з великою пошаною.

Воєводу Валахії Влада II – Влада Дракулу, «дракона-диявола», Саджателя-на-палю, Казілкі Бея – не могла здолати жодна зви-чайна сила. Про Влада почали казати, що із посаджених на палю жертв він п'є кров, коли ті корчаться в передсмертних муках, і пиття крови чоловіків і жінок давало йому дивовижну силу над смертю. Він не міг померти. Його не могли убити. Таку тварюку ще треба було пошукати. Якось він одрізав носи убитим ним людей і відіслав їх угорському королеві, аби похизуватися своєю силою. Такі розповіді перелякали військо, і похід на Валахію виявився невдалим. Для заохочення яничарів султан роздав тридцять тисяч золотом і пообіцяв їм, що у разі перемоги вони одержать право власности й право на відновлення своїх імен. Влад Дракула вже встиг на той час спалити цілу Болгарію і посадити на дерев'яні палі двадцять п'ять тисяч людей, але чисельність його війська була меншою, ніж чисельність султанових сил. Він відступав і залишав за собою спалену землю, отруєні джерела і забиту худобу. Коли султанове військо брело по спустошеній землі без харчів та води, Король Диявола зненацька напав із засідки. Багато воїнів було убито, а їхні тіла насаджено на гострі палі. Потім Дракула відступив до Тірґовіште, і султан заявив: «Там буде останнє пристанище диявола».

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Флорентійська чарівниця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Флорентійська чарівниця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Флорентійська чарівниця»

Обсуждение, отзывы о книге «Флорентійська чарівниця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x