Ірина Солодченко - Перекручена реальність

… А в майстерні він знову поводився так, як і завжди останнім часом: занижував як Кучма голос, піднімав, підборіддя… І нічого, що колеги по майстерні відкрито підсміювалися над ним. Лисенку було байдуже: тепер за його плечима є родина, є син… І є ще місця, де його не знали до одруження.

6

І коли вже та Катря знайде роботу? До супермаркету так і не пішла… Посиділа там три дні і зрозуміла, що то вже зовсім тупа робота, де не потрібен фах бухгалтера. Проте обов'язків – море! Цілий день крутись як муха в окропі. Асортимент – великий, позицій багато, двох працівників саджати треба, а не одного. Подивилась вона на все це і позаздрила працівникам у торговельному залі. Ходять собі… Прийняв товар – віддав накладну, розклав товар, до того ж працюють через день. Та й зарплатня в торгівлі – майже вся чорна. Вчора ж вона їздила на чергову співбесіду, на яку покладала великі надії. Солідна фірма, самі їй зателефонували і запропонували престижну посаду.

– Чоловікові нічого не сказала, – сумно розповідала сестра по телефону. – Він і так іронічно дивиться на всі мої силкування. Каже: речовий ринок за тобою плаче… Словом, вдяглася відповідно… Дістала з шафи темну спідницю із білою блузою, туфлі на високих підборах… А фірма, виявляється – аж за містом! Сіла я в автобус цього Діропласту, а там такий контингент, що закортіло одразу й вилізти… Такі всі в платтячках, спідничках, акуратненькі, і в кожного на чолі виведено: «Я работаю в О-ФИ-СЕ». Виходжу з автобусу – мама рідна…. Пустирище! А на пустирищі – чотириповерховий будинок зі скла й бетону… А я, ти ж знаєш, люблю в обідню перерву прогулятися парком або пройтися вулицями, щоб відпочити від колег. А тут… Куди йти? Нема куди! Пустеля Сахара! Завела мене менеджер з персоналу у порожню кімнату, а там з меблів лише гладісінький довгий стіл і стільці, напевно прибиті до підлоги. Чисто кімната для допитів… Розповіла я про себе, а сама вдивляюся в дівчатко… Простеньке таке … Личко нечисте, негарненька, проте без косметики… Тужиться… Вічка вже наполовину скляні. Зітхнуло воно і почало брехати про свою фірму: колектив злагоджений, на зарплатню жалітися не будете (а яка – не каже), в обід їжте скільки заманеться… Коротше, «все включено». «Та я, – кажу, – багато не їм»… А вона знов за своє: «Соцпакет, дружній колектив…». І знову пропонує анкету в п’ять аркушів… Пишу в анкету всякі дурниці: цілеспрямована, комунікабельна, охайна, уважна… Потім почалося… Прийшла начебто фінансовий директор. «Чим займалися раніше?» – «Та всім займалася! На всіх ділянках була!» – Працювали на виробництві?» -«Ні, але принцип роботи…». Намагаюся пояснити їм, як хворим, що бухгалтер – це просто план рахунків, однаковий для всіх. «Ви знаєте таку й таку програму?» – «Ні, але всі програми знати не можна, я вивчу…». Посміхнулися одна до одної…І посмішки такі… силувані… Несимпатичні такі. «Ми вам завтра зателефонуємо». Перезирнулися між собою й пішли собі…. А я залишилася одна… І «до побачення» не сказали… Зирнула я на сірий блискучий стіл, і мало не плюнула на нього. Пішла до ліфта, аж бачу – кімната з табличкою «Бухгалтерія». Прозорі двері, величезна кімната й чоловік п'ятнадцять сидять спиною до дверей. Голо… Ані квіточки, ані чайної чашки, ані кавової. Ні-чо-гі-сінь-ко. Сидять бухгалтерки як клони, схожі одна на одну… І так мені занудило, що ледве не виблювала. Так я у ліфт – та тікати. Пішли ви, думаю, під три чорти з вашими обіднями.

Що було потім Ольга вже не чула, бо телефон вимкнувся… Вона трохи спізнилася на роботу, підсудних вже привезли…. Секретар доповіла, що всі учасники засідання зібралися. Схопила важкі томи і – гайда до залу засідань.

– … Допитуємо експерта зі зброї. Назвіть, будь ласка, свої прізвище, ім'я та по батькові, де живете, коли народилися й де працюєте?

– Сердюк Кирило Ігнатійович, народився 5 серпня 1970 року, проживаю на вулиці Будівельників, будинок 30, квартира 5, працюю експертом-криміналістом у райвідділі міліції.

– Стаж експертної роботи?

– П'ятнадцять років.

– Кирило Ігнатійович, суд вам роз'яснює, що ви викликані в судове засідання для допиту як експерт по кримінальній справі за обвинуваченням Забарова Миколи Олександровича в навмисному вбивстві й незаконному носінні вогнепальної зброї. Суд вас попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, за дачу свідомо неправдивих свідчень. Це зрозуміло?

– Зрозуміло.

– Захист, прошу, це за вашим клопотанням викликано експерта… Адвокат Куреник…