З 22 червня 1941-го року він був на фронті, коригував вогонь корпусної артилерії. Для цього доводилося маскуватися або на передовій, або навіть у ворожому тилу і звідти по рації керувати вогнем. Був тричі поранений, після останнього, особливо важкого поранення довго лікувався, одержав стовідсотковий “білий білет” і поступив до літературного інституту. Фах у літературі обрав найважчий і найневдячніший - став перекладачем. Бо, як відомо, справжній перекладач повністю розчиняється в авторі, читачі хвалять письменника чи поета, драматурга і практично ніколи не цікавляться, завдяки кому вони насолоджуються, приміром, геніальними рядками Расула Гамзатова:
«Летит, летит по небу клин усталый,
Летит в тумане на исходе дня,
И в том строю есть промежуток малый,
Быть может, это место для меня…»
Гамзатівських «журавлів» і ще чимало віршів переклав російською саме Наум Гребнєв. А загалом з-під його пера вийшло понад 150 книг перекладів класичної і сучасної поезії та фольклору народів Кавказу і Середньої Азії.
За два роки до смерті Наума Ісаковича - в 1986-му - у видавництві “Радянський письменник” у Москві вийшов чималий - на 300 сторінок - том єврейської народної поезії, зібраної і перекладеної Гребнєвим. Чи не перша серйозна праця у цьому напрямі. На жаль - і остання.
Саме Наум Гребнєв зафіксував трагічну особливість менталітету євреїв, що пережили жахіття фашистської окупації або втратили своїх близьких в Освєнцімі, Бабиному Яру, Собіборі…У післямові до збірки він зазначив: “Світ, що породив ці пісні, остаточно припинив своє існування. Тексти, щоправда, ще залишились у пам’яті мого народу, проте музична частина їхнього буття чомусь раптово забулася”. Зникла музика - померла душа.
Том єврейської поезії, упорядкований і перекладений Наумом Гребнєвим, привернув нашу увагу з кількох причин. По-перше, майже всі пісні і співомовки географічно прив’язані до тих же регіонів України, що й анекдотичні оповістки, записані Горацієм Сафріним. Більше того - і у Сафріна, і у Гребнєва ми знайшли спільні тексти.
По-друге, артилерист Наум Рамбах з 1942-го по 1944-й рік пройшов усю Україну - від Луганщини до Галичини. В тилах не відсиджувався, кулям поклони не бив, нагород не шукав. Робив свою важку солдатську справу.
Ми переклали українською мовою кілька пісень і афоризмів із зібрання Наума Гребнєва. Нам можуть дорікнути, що це, мовляв, виходить переклад з перекладу. Але, якщо розібратися, то в даному випадку ми маємо вірші самого Гребнєва,просто написані на задану тему. І зрештою - він усе життя перекладав інших авторів, славетних, популярних і зовсім анонімних. Тож заслужив, щоб нарешті переклали і його самого.
Рекрутська пісня
(фрагмент)
Рік штирнадцятий, ой ти рік проклятий,
Рік штирнадцятий, ой ти рік проклятий,
Вже євреїв по-
забрали в солдати! Ой!
Ми піхота, нас женуть в болото.
Ми піхота, нас женуть в болото.
Все навкруг “ба-бах!”, а жити охота. Ой!
Нас в оте “ба-бах!” сурма підганяє.
Нас в оте “ба-бах!” сурма підганяє.
А коло мене хтось вже помирає. Ой!
А коло мене хтось вже помирає.
А коло мене хтось вже помирає.
І де він помре, поки що не знає. Ой!
Вмре без савану він і без молитви.
Вмре без савану він і без молитви.
І згниє в землі десь на полі битви. Ой!
* * *
Що з нашим ребе стане,
Коли на землі благодать настане?
Для нашого ребе горілка з вином
Із неба проллється ряснющим дощем,
Чи закапає, всяк бува,
Як до такого життя,
Як до такого життя,
Хтось собі дожива!
Йому подарують корову, напевне,
Біблейську корову, худу і страшенну,
І ребе в карету її запряже
Коли благодать з неба зійде уже,
Горілка з вином проллється рікою
Чи закапає, всяк бува,
Як до такого життя,
Як до такого життя,
Хтось собі дожива!
Ще одне суттєве зауваження. Єврейські народні приказки та афоризми існують у двох жанрах. Перший - прозовий, одне, максимум два речення. Другий - поетичний. Два заримованих рядки. Польські фольклористи називають їх фрашками. Відтак - проза з зібрання Сафріна і фрашки Гребнєва.
Одне й те ж сонце білить полотно і робить чорним цигана.
За саму мудрість на базарі нічого не купиш.
Коли стрижуть овець, дрижать ягнята.
Молоді дерева гнуться, старі ламаються.
Біда тому, хто має рацію.
Малі діти не дають спати, дорослі не дають жити.
Читать дальше