Чак Палагнюк - Щоденник

Місті каже із заплющеними очима:

— Блискуче. Коштовне. М’яке. — Оце три її слова, що характеризують золото.

Пітер клацнув маленькою защіпкою брошки, і його голос каже:

— Добре.

У тому попередньому житті, в мистецькій школі, Пітер попросив її назвати тварину. Яку завгодно.

Між іншим, та брошка являла собою позолочену черепаху з великим потрісканим панциром із зеленого самоцвіту. Голова та лапки черепахи рухалися, але однієї лапки бракувало. Метал так окислився і потемнів, що залишав чорні смуги на її сорочці.

І Місті витягла брошку із сорочки, поглянула на неї — прикраса подобалася їй, але чому, вона й сама не знала — і сказала:

— Голуб.

Пітер відступив убік і махнув їй рукою іти за ним. Вони пішли через студмістечко, між цегляними будинками, що волохатилися плющем, і Пітер сказав:

— А тепер назви мені три ознаки, що характеризують голуба.

Ідучи поруч, Місті спробувала взяти його за руку, але Пітер швидко склав їх за спиною.

І Місті сказала на ходу:

— Брудний. — А потім додала: — Дурний. Бридкий.

Ото були три її слова, що характеризували голуба.

А Пітер поглянув на неї, затиснувши нижню губу зубами і зсунувши брови зморщувальним м’язом.

У тому попередньому житті, в мистецькому коледжі, Пітер попросив її назвати якийсь водний об’єкт.

Ідучи поруч із ним, Місті сказала:

— Канал Святого Лаврентія.

Пітер повернувся і поглянув на неї. Він навіть зупинився.

— А тепер назви три прикметники, що. його. характеризують, — сказав він.

І Місті підкотила очі й сказала:

— Жвавий. Швидкий та переповнений.

І Пітерів м'яз верхньої губи витворив на його обличчі іронічну посмішку.

Коли вони ступали поруч, Пітер поставив їй оте останнє питання. Він попросив її уявити, що вона — в кімнаті. Усі стіни кімнати білі, і в ній немає ні вікон, ні дверей. Він попросив Місті:

— Розкажи трьома словами свої відчуття в тій кімнаті.

Місті ніколи так довго ні з ким не зустрічалася. Тож, наскільки вона здогадувалася, це було щось на кшталт прихованого способу взаємного опитування, до якого вдавалися закохані. Способу, завдяки якому Місті дізналася, що найбільше Пітер любив морозиво зі смаком гарбузового пирога, тому й не надала особливого значення питанням, що їх ставив Пітер.

Місті відповіла:

— Тимчасовість. Скороминущість. — Трохи подумала і додала: — Сум’яття.

Оце були ті три слова, якими вона схарактеризувала закупорену білу кімнату.

В її попередньому житті, коли вони йшли, не тримаючись за руки, Пітер розповів їй, як працює тест Карла Юнга. Кожне питання було свідомою спробою добратися до підсвідомого.

Колір. Тварина. Водний об’єкт. Суцільно-біла кімната.

Усе це — архетипи за Карлом Юнґом, пояснив Пітер. Кожен образ представляв якийсь аспект особистості.

Золотий колір, який назвала Місті, — це так вона бачила себе саму.

Тварина — це так вона бачила інших людей.

Вона бачила їх «Брудними. Дурними. Бридкими», сказав Пітер.

Жвавий. Швидкий. Переповнений.

Усе, що ми кажемо, свідчить про нашу руку. Наш щоденник.

Не дивлячись на неї, Пітер резюмував:

— Я був не в захваті від твоєї відповіді.

Стосовно ж свого останнього запитання, про суцільно-білу кімнату, він сказав, що кімната без вікон та дверей означала смерть.

Значить, її смерть буде тимчасовою, скороминущою та сповненою сум’яття.

Джайністи були сектою буддистів, які стверджували, що вміють літати. Вони могли ходити по воді. Могли розуміти всі мови. Кажуть, що вони володіли здатністю перетворювати звичайні метали на золото. Могли зцілювати калік та робити сліпих зрячими.

Заплющивши очі, Місті слухає лікаря, який усе це їй розповідає. Вона слухає і малює. Ще до світанку вона встає, щоб Грейс заліпила їй очі. Після заходу сонця плівки знімають.

— Стверджують, — чується голос лікаря, — що джайністи могли воскрешати померлих.

Усе це вони могли робити завдяки тому, що вони саморуч катували себе. Вони морили себе голодом і жили без статевих утіх. Саме життя, сповнене поневірянь та болю, і забезпечувало їм їхні магічні здібності.

— Таку ідею люди називають аскетизмом, — пояснює лікар.

Він говорить, а Місті просто малює. Місті працює, поки є необхідні фарби, пензлі та олівці. Закінчивши, вона перегортає сторінку. Вона робить те, що колись робила Теббі. Джайністи-буддисти славилися в усіх царствах Близького Сходу. При дворах правителів Сирії і Єгипту, Епіру та Македонії вони творили свої чудеса іще за чотириста років до нашої ери. Ці чуде са надихнули іудеїв-есеїв та ранніх християн. Вони привели у захват Олександра Македонського.