Чак Палагнюк - Снаф

Ден Баньян простягає руку, підсуваючи мені піґулку. Він каже, щоб я брав її, якщо хочу. Просто так. Чесне слово. Мені не доведеться смоктати в нього чи ще щось.

Містер Бакарді перебирає пальцями прикрасу навколо шиї, відкриваючи кулон та зазираючи досередини.

Цей кулон — це та підвіска, яку я вже бачив. Вона звисала з маминої шиї в «Мінетах округу Медисон». На ньому кулон Кессі Райт.

«Достатньо однієї помилки, — каже Ден Баньян, — і на все, що ти робитимеш потім, ніхто не зважатиме». Порожньою долонею він бере мене за руку. Його пальці гарячі на дотик, вони лихоманково гарячі й пульсують. Він повертає мою руку долонею догори, зауважуючи: «Неважливо, як тяжко ти працюватимеш чи яким розумним станеш, тебе завжди визначатимуть за тим одним-єдиним хибним кроком». Він кладе блакитну піґулку мені на долоню й каже: «Зроби цю свою єдину помилку — і ти будеш мертвим до кінця свого життя».

Містер Бакарді дивиться на піґулку всередині кулону моєї мами.

«Комусь краще померти, — каже Ден Баньян, — або я поїду назад до Оклагоми».

І він міцно згортає мої пальці довкола маленької блакитної піґулки.

Останнього разу, коли я бачив Оклагому, був останній раз, коли я взагалі хотів бачити Оклагому. Уявіть собі, що вас по колу оточує небо, що торкається землі. Земля й скелі біжать від вас в усі боки до самого обрію. Земля, і скелі, й це сонце завжди високо в небі, опівденний гудок оглушливо реве в добровільному пожежному відділку. Земля, і скелі, і мій дорогий, простий, добросердий батечко чекає, щоб побачити як я від’їжджаю на автобусі компанії «Ґрейхаунд», який слідує прямо до спокус великого грішного міста.

Говорячи з ренґлером, я кажу, що, якби Оклагома була такою, як у м’юзиклах, я б усе ще жив там. Ковбої танцюють чечітку на залізничних платформах. Ґлорія Грехем. Мандрівні крамарі-цигани. Вибагливі сцени видінь з хореографічними постановками Марти Грехем.

Я нахиляюся вперед та підбираю самими кінчиками пальців особливо огидну луску лупи з плеча чорного светра ренґлера. На дотик у светрі п'ятдесят відсотків акрилу та п’ятдесят котону, рукав — реглан, комір — фальшивий хомут. В’язаний резинкою. Весь у зачіпках. Кошмарний светр. І я щиглем відкидаю воскувату лусочку.

На містері Тото поруч із фальшивим автографом Глорії Грехем написано: «Яка дівчина зможе сказати тобі “ні”?!»

Дивлячись, як біла цяточка летить дугою та зникає в мерехтливому світлі моніторів, ренґлер каже: «Я користуюся її шампунем…» — і киває головою на екран, де Кессі Райт застрягла в похмурому науково-фантастичному майбутньому. Згідно з преамбулою, війна й токсичні відходи знищили усіх інших палких секс-богинь, окрім неї. Як остання вціліла зваблива цукерочка, вона змушена носити до болю незручні стрінґи, ліфчик, який підіймає груди, та високі підбори й брати до рота або лягати під кожного мужика в злому, фашистському, напіврелігійному, теократичному, навіяному Старим Заповітом уряді. Фільм називається «Історія служниці та її сідниці».

Класичне гостросоціальне порно.

«Саме так я отримала свою роботу, — каже ренґлер. — Під час нашої першої зустрічі міз Райт унюхала свій шампунь на моєму волоссі».

Я теж ним користуюся, кажу я та запускаю пальці в своє волосся.

«Я майже здогадалася, — нахмурившись, каже вона. — Або це, або ви проходите курс хіміотерапії, або маєте якусь страшну невиліковну хворобу».

Ні, кажу я їй. Тільки шампунь.

«Ви помиляєтесь», — наполягає вона.

Гаразд, кажу я, може, я й підставляв свій зад цілій орді незнайомців у якійсь прохідній порнушці з груповухою, але в мене немає ніякої жахливої хвороби. Десь там, на її планшетці, між паперами закопана моя довідка про венеричні захворювання, й вона легко може її подивитися.

«Ні», — каже вона. Читаючи автографи та написи на білій полотняній шкірі містера Тото, ренґлер каже: «Це була не Марта Грехем. Це була Аґнес Де Мілль».

На містері Тото я написав її прізвище з однією «л»: Аґнес Де Міль. Невиправний зрадницький промах.

Нічого страшного, кажу я. За своє життя я помилявся майже щодо всього на світі.

Уже повірте мені, що я не розказав їм усю історію про мене, мого любого татечката всю цю милу, милу Оклагому, яка простяглася, рівно скільки бачить око. Ні, можете мене спитати, але я бережу себе для Чарлі Роуза. Барбари Волтерз. Ларрі Кінґа. Або Опри Вінфрі. Ніхто, окрім ведучого сертифікованого ток-шоу, не буде копирсатися в моїй брудній білизні.