Галина Тарасюк: Двомужниця

Здесь есть возможность читать онлайн «Галина Тарасюк: Двомужниця» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию). В некоторых случаях присутствует краткое содержание. Город: Чернівці, год выпуска: 2004, ISBN: 966-8341-18-Х, издательство: Місто, категория: Современная проза / на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале. Библиотека «Либ Кат» — LibCat.ru создана для любителей полистать хорошую книжку и предлагает широкий выбор жанров:

любовные романы фантастика и фэнтези приключения детективы и триллеры эротика документальные научные юмористические анекдоты о бизнесе проза детские сказки о религиии новинки православные старинные про компьютеры программирование на английском домоводство поэзия

Выбрав категорию по душе Вы сможете найти действительно стоящие книги и насладиться погружением в мир воображения, прочувствовать переживания героев или узнать для себя что-то новое, совершить внутреннее открытие. Подробная информация для ознакомления по текущему запросу представлена ниже:

Галина Тарасюк Двомужниця
  • Название:
    Двомужниця
  • Автор:
  • Издательство:
    Місто
  • Жанр:
    Современная проза / на украинском языке
  • Год:
    2004
  • Город:
    Чернівці
  • Язык:
    Украинский
  • ISBN:
    966-8341-18-Х
  • Рейтинг книги:
    3 / 5
  • Ваша оценка:
    • 60
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5
  • Избранное:
    Добавить книгу в закладки

Двомужниця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Двомужниця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Галина Тарасюк: другие книги автора


Кто написал Двомужниця? Узнайте фамилию, как зовут автора книги и список всех его произведений по сериям.

Двомужниця — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система автоматического сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Двомужниця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Не бойтесь закрыть страницу, как только Вы зайдёте на неё снова — увидите то же место, на котором закончили чтение.

Галина ТАРАСЮК

ДВОМУЖНИЦЯ

— Ну, от де, де я його подіну?! Уб’ю? З хати вижену? Ну, от що мені з ним робити? — питала Ганна, заливаючись сльозами, такими гіркими і невтішними, що Барановський лякався. Він боявся жіночих сліз — надивився на них за все своє активне козацьке життя. Тож тепер любив жіночок веселих, грайливих, без претензій і комплексів. От і Ганнине усміхнене личко вибрав з-поміж кислих, вічно заклопотаних та похмурих фізіономій своїх шанувальниць-поклонниць. Гадав, хоч із цією душа одпочине. Так ні… — То що ж мені робити? — побивалася Ганна, і Барановського поволі брала злість. Він рішуче схоплювався з дивана і, метаючи гнівні погляди на двері сусідньої кімнати, з притиском питав — Та, врешті-решт, може він хряпнути дверима і піти геть? Мужчина, врешті-решт, він чи не мужчина? — Те ж іще… мужчину знайшов… — з досадою схлипувала Ганна, втирала сльози і гукала — Йвасю! А ходи-но сюди! Поговоримо! Двері сусідньої кімнати повільно прочинялись, виходив Йвасьо і гордо завмирав при одвірку на весь свій півтораметровий зріст. Мав вигляд пошарпаного в боях півня, кліпав круглими пташиними очима і сіпався, певно, з нервів. — Йвасю, — лагідно, як до слабого, казала Ганна: — Ми з тобою розлучились? Розлучилися. Був суд? Був суд. Все по закону? По закону. Чого ж ти хочеш? Іди собі. Женись. Ти ж хвалився, що в тебе є жінка. От і йди до неї і дай нам спокій. — Нема у мене ніякої жінки, то в збрехав зі зла, — признавався Йвасьо, на що Ганна у відчаї зривалась із дивана і, заламавши білі руки, питала з відчаєм Барановського — Ну, от що? Що мені з ним робити?! Барановський не знав, що з Йвасьом робити. Від розгубленості рвійно ходив по кімнаті, а далі заходився реготом, та таким сардонічним, що Ганна страхалась, аби він, бува, не звередився. Але Барановського неабияк веселила унікальна примітивність суперника: чим не герой водевільчика “Рогоносець”, або ще чогось колоритно-національного на кшалт “Сватання на Гончарівці”? Але — досить ламати комедію! Пора і крапку класти! І добре поставленим баритоном починав — Вельмишановний пане Іване чи Василю, чи як вас там! Давайте, нарешті, поговоримо, як цивілізовані люди, врешті-решт, як мужчина з мужчиною… Приступав ближче і з висоти свого зросту поблажливо розглядав пласке і голе тім'ячко цього невдахи, але Йвася важко було збити з пантелику. Він нахабнів на очах і, задерши зухвало голову та підморгуючи, казав — І не думаю. Бо ви — не мужчина! А негідник і злодій! Звідник! Ви одурили, звели мою дружину і за це вас треба судити! — Боже мій! — театрально сміявся Барановський, діткнутий за живе: — Це я не му-у-уж-чина?! Ви смішний! Від вас пішла дружина, а я не мужчина?! Взагалі, ви сповна розуму? Не хочу вас ображати, але, якщо хтось із нас не мужчина, так це — ви! — А ви бандит і рекетир! От хто ви! Я жив двадцять п'ять років у цій квартирі собі з жінкою, а ви ввірвались, як, як… і зґвалтували мені дружину! — Май совість, Йвасю! — паленіла Ганна: — Чи ж я по-твоєму мала вмерти дівкою?! Барановський зло реготав, Йвасьо сіпався, а Ганна знову ридала, приказуючи — Каро Божа! І де ти взявся на мою голову? Як мозоль… пекучий мозоль! Все муляєш і муляєш, туркотиш та туркотиш! Чого ти прилип до мене, як та п'явка болотна, і кров мою п'єш?! — А він — бугай і рецидивіст, — не здавався Йвасьо. Барановський білів, звірів і кілька хвилин намагався відірвати зухвальця від одвірка. Але той прилип до нього, як правдива п'явка. Ганна дивилась на те борюкання і плакала, бо що її приниволило колись вийти заміж за бідного Йвася? Дурний розум, біда? І згадувалося дитинство, що минуло в пошуках тата… Тато в них були файні, ставні та високі, й молодиці липли до них, як мухи до меду. А бідні мама ревнували та з’їдалися на кістку, та дітей мучили. Не дай Боже, аби тато десь забарилися! Тоді мама будили дітей і посилали їх на пошуки тата. І бігали вони поночі попід хати удовиць та розлучених, припадали до вікон — татів голос наслухали… Йвасьо хвицався і хрипло кричав — Убивають! Поможіть! Барановський відскакував, зневажливо міряв поглядом коротеньку опецькувату постать, сичав — Навіть у нашому театрі абсурду важко уявити собі щось… нікчемніше! Звитяга красить справдешнього мужчину, і Ганна мимоволі задивилася на розпаленого лицарським турніром Барановського. Таким і татко були — запальним, як порох. Не було такого храму чи весілля, аби на нім бодай комусь одному та не нам’яли боки… Ганна любила тата, але ще дівчуком зареклася, що ніколи не віддасться за красивого та високого, аби не шукати його крізь ніч по чужих хатах. Та й мамка научали: “Файний чоловік — чужий чоловік”. І навчена Ганна вийшла заміж за Йвася, недомірка, але доброго, як дитина, щоб мати його завше при собі і ні з ким не ділити. Ото вже потрафила! Нікому це чудо-юдо не потрібне, жодна не поласиться! І жоден суд не розсудить, хіба лиш смерть одна… І Ганна знову заливалася гіркими сльозами. Чоловіки мовчали. Барановський відчужено дивився у вікно. Йвасьо переможно сопів при одвірку. По якійсь хвилі Ганна втерла сльози і знову бралася за Йвася — Я тебе благаю — іди десь! Їдь до мами в село. Я сплачу тобі за половину квартири, віддам телевізор… Усе віддам, лиш їдь! Відкриєш там собі майстерню, будеш лагодити людям взуття. Оженишся. В селі стільки одиноких жінок, ти ж знаєш… Пару собі знайдеш, файну, не те, що я… І все буде добре, от побачиш… Ну що, Йвасю?.. Від того Ганниного “Йвасю” Йвасьо втрачав бойовий дух, судомно схлипував, і рясні сльози прозорим горохом котилися по його широкому бабському лиці, скапували з підборіддя на картату, давно не прану сорочку. Зненацька відлипав від одвірка і падав перед Ганною на коліна, лементуючи — Ганно… Ганно… не покидай мене… прошу тебе… бо я повішусь, утоплюсь, смерть собі заподію! — Свят-свят! — хрестилася Ганна: — Мені лиш похорону твого бракувало! — відпихала Йвася від себе, але той, здавалося, причепився навіки і це доводило жінку до істерики.

Читать дальше

Похожие книги на «Двомужниця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Двомужниця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё не прочитанные произведения.


libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Галина Тарасюк
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Галина Тарасюк
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Галина Тарасюк
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Галина Тарасюк
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Галина Тарасюк
libclub.ru: книга без обложки
libclub.ru: книга без обложки
Галина Тарасюк
Отзывы о книге «Двомужниця»

Обсуждение, отзывы о книге «Двомужниця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.