Роман Квант - Покарання

Але ефект дежа вю у неї був.

— Пішов геть! — повторила я.

Раптом Борис схопив міцно мене за плечі і дав ляпас. Ліва щока в мене горіла від удару. Гнів та образа намагалися вирватися на зовні, але розум поки що стримував їхній натиск.

— Замовкни, інакше ще вріжу!

В його голосі зазвучали металеві нотки реальної небезпеки.

— Шо тобі треба? — невдоволено спитала я, маючи намір розставити усі крапки над «і».

Борис запалив чергову сигарету.

— Сонечко, стрибай у ліжко. Потрахаємося.

— Ти шо ахрєнел, падло! А ну пашєл в жопу!

Борис зареготав і несподівано штовхнув мене на ліжко. Я втратила рівновагу і впала. Перш ніж мені вдалося підвестися, він ліг зверху на мене і почав зривати одяг, дихаючи перегаром у лице. Відчуття були дуже огидними і я намагалася вирватися із під нього, відчуваючи, що у нього встав. Проте, вирватися з під збудженого чоловіка, яким керує член дуже важко. Я закричала.

— Шо ти робиш?! Припини негайно!

— Я тебе трахну раз і все, ясно?

Чорт, мене хочуть зґвалтувати?!

Це мене розлютило до біса і з усієї сили я врізала ногою Борису по яйцям. Він зігнувся в три рази і почав стогнати. Я підвелася з ліжка і схопила пляшку з під коньяку, який він не встиг допити. Гнів, образа, ненависть повністю заволоділи моєю свідомістю. Ліфчик був порваний і звисав з одного плеча. Я скинула його, щоб не заважав і подивилася із люттю на Бориса, який по суті хотів мене зґвалтувати.

— Сука, ти що натворила? Блядь, ти мне по яйцем ударіла! Я тєбя урою!

Вбий його! Вбий цього гада!

Я подумала, що це чергова галюцинація, але потім зрозуміла, що це не випадковість. Чомусь мені захотілося скористатися цією порадою внутрішнього голосу. Напевно, я не бачила іншого виходу із цієї ситуації. З пляшкою в руці я зробила один крок до Бориса, який все ще тримався руками за своє достоїнство із гримасою болі на обличчі. Ноги в мене були ватні, йти по килиму було дуже важко. В голові трохи щось гуділо не зрозуміле.

Борис продовжував стогнати і проклинати мене усякими словами. Не усвідомлюючи, що роблю (чи навпаки дуже добре усвідомлюючи і розуміючи чітко, як ніколи), я розмахнулася і вдарила пляшкою його по голові. Він зойкнув від несподіванки, але чомусь не втратив свідомості і навіть зумів втримати рівновагу. Кров тонесенькою цівкою потекла по голові, капаючи липкою, темно-червоною рідиною на килим. Не думаючи, над можливими наслідками, я стала прислухатись до божевільного голосу своєї хворобливої психіки, На килимі валялось безліч уламків із розбитої пляшки.

Повільно я нагнулася та обережно підняла уламок, щоб самій не порізатися. Мій погляд зупинився на Борисі, який вже почав приходити до тями, але ще погано себе почував. А потім я подивилася знову на смертельну зброю у руках.

Або вбий його зараз, або шкодуй усе подальше життя.

Голос у моїй голові знову дав про себе нагадати. Я наблизилася до чоловіка, який з ненавистю на мене подивився.

— Ти шо задумала, істеричка? — його голос перетворився на суцільне царство панічного страху, який присутній у всіх жертвах.

Я міцніше стиснула кусок гострого, як лезо ножа скла.

Наші погляди зустрілись.

Погляд затравленої жертви, та люті очі божевільної жінки, яка перестала себе контролювати. В ту мить я в його очах прочитала все: страх, відчай, біль, надію, питання та безпорадність.

Я встромила його у горло нещасному Борису.

Він заволав, як навіжений від чого у мене у жилах застила кров. Очі в нього закотилися, налившись крівлею і він важким мішком упав на килим. Кров почала розливатися під ним невеличкою калюжею. Мені довелося відійти назад, щоб не вступити в криваву калюжу смерті. Від побаченого видовища до мене повернувся несамовитий страх, паніка та розуміння жахливого вчинку, за який на мені лежить відповідальність. Завше моральна та психологічна відповідальність, ніж юридична.

Я вбила людину!

Ця думка дуже міцно залізла мені в голову і я не знала, як її позбутися. Але з цього місця треба було забиратися і починати нове життя. Мені стало страшно від усього, а особливо від відчуття того, що хтось таємничий, чужий гість спостерігає за мною і знаходиться в середині мого тіла. Це безглуздо так думати, проте, подібні думки у мене вже виникали. І мені здавалося, що так і є насправді.

Але далі я втрачала над собою контроль, аж поки усе не перетворилося на віртуальну реальність.

Пробудження було несподіваним.