Роман КВАНТ
ПОКАРАННЯ
Роман
«…Але, може бути, це тільки його уява викликала з мороку ночі привид месника і малює йому моторошні картини, що чекає його відплати? Дійсність — це хаос, але в роботі людської уяви є логіка. І тільки наша уява змушує каяття слідувати по п'ятах за злочином. Тільки уява малює нам огидні наслідки нашого гріха».
Оскар Уайльд «Портрет Доріана Грея»
«Малоймовірно, що людство взагалі зможе коли-небудь позбутися Штучних Раїв. Більшість людей веде життя, в своєму гіршому вигляді настільки болісне, а в кращому — настільки монотонне, бідне і обмежене, що бажання бігти від нього, прагнення перевершити себе хоча б на кілька секунд є один з основних апетитів душі і завжди їм було».
Олдос Хакслі «Двері сприйняття. Рай і пекло»
«— Як тільки я знаю, — продовжував я, — я вже не вільний. Але я абсолютно вільний, коли не знаю».
Віктор Пелевін «Чапаєв і Порожнеча»
0
Сновидіння було дуже страшне. Страшне та реальне.
Я вийшов на галявину, біля якої розкинулась річка і подивився вперед. Навкруги панувала повнісінькій темрява, що огортала мене своїми обіймами. Але мені зовсім не було страшно. В обличчя дув сильний вітер. Холодно. Я пройшов кілька дерев і почув якийсь звук. Уповільнивши кроки, я намагався дослухатися до джерела цього шуму.
Марно.
Місяць ховався за темними хмарами, тому я йшов з увімкненим ліхтариком, освітлюючи собі стежку. Ніч — темна, страшна, холодна, як крига, втікала на всі боки від штучного світла з блискавичною швидкістю.
Раптом я зупинився. Попереду побачив темну постать, що майже зливається з оточуючим середовищем. Хто ж це може бути?
Я ще сильніше затремтів від холоду і підійшов ближче. Аж раптом місячне сяйво все навколо осліпило блідо-рожевим маревом. Я побачив цю дівчину у порваному, брудному одязі. За її спиною видно міст, що був перекинутий через річку. У воді відбивалась її постать видовжена та затемнена.
— Допоможи мені, — каже вона.
І ці два слова здаються для мене дуже важливими, квінтесенцією всього існуючого, апофеозом вічності, початком кінця. Я мовчки стояв на місці, не в змозі зробити хоч один крок. Вітер із страшною силою дихав мені в обличчя, розвіював волосся в різні боки і намагався попередити про щось страшне та неминуче…
Небезпека була дуже близько.
( Міст міст міст щось пов’язане із цим мостом )
Цей міст здавався мені символом переходу між двома протилежними світами, між силами темряви та світла. І центр мосту був вирішальною зоною існування. Зоною поєдинку між Добром та Злом.
— Допоможи, поки не пізно! — волає вона скаженим, нажаханим голосом, як у жертви, що потрапила до рук божевільного маніяка.
Від цих слів у мене кров зупиняється в жилах у прямому сенсі цього слова. Я відчуваю поруч темні сили, що за мною спостерігають, але поки що не втручаються у процес. Але що відбувається?
— Господи! Допоможи мені! Ряту-у-у-у-у-й!
1
В наступну мить я вже розумію, що втрачаю контакт із цим жахливим сновидінням.
Я прокинувся і здивовано дивився на стелю, намагаючись зорієнтуватися у часово-просторовому континууму. Цей сон не був випадковістю і, ймовірно, дівчині (не пам’ятаю імені) загрожує реальна небезпека. Я повинен знайти і врятувати її. Невже для цього доведеться йти до села Глибоководне? Схоже, що всі відповіді на мене чекають саме там. Тому, так чи інакше, я повинен йти туди прямо зараз і знайти цей міст.
2
Я не зрушив з місця. Бо не знав, що відбувається взагалі. Хто ця дівчина і чому я її повинен рятувати? До того ж це був лише сон. Жахливий, страшний, але просто сон. Хоча… Я починаю усе потроху пригадувати і розуміти, яку роль граю в цій небезпечній грі.
Флешбек. Себто, повернімося трохи назад, коли це все почалося, щоб зрозуміти причинно-наслідковий ланцюг подій. Отже, вперед у минуле!
1
За вікном вітер тихенько шелестить ще не пожовклим свіжим листям із залишками аромату літньої атмосфери, що так швидко минула повз нас, залишивши приємні спогади в серцях. Спостерігаючи за хазяйським, володарським пануванням царівни осені, я несвідомо заглиблююся думками в щось абстрактне, таке метафізичне і зовсім не зрозуміле для себе.
Взагалі я трохи ексцентричний і водночас цілком нормальний.
Читать дальше