Ірвін Шоу - Хліб по воді

– Ми читали сьогоднішні ранкові газети, – сказав білявий з. усмішкою, яка Стрендові здалася поблажливою, – і знаємо про випадок із Ромеро. Звичайно… – Знову стримана, холодна усмішка. – Звичайно, цю справу навряд чи можна віднести до серйозних злочинів або до таких, які загрожують державним інтересам. Ми тільки відповідали на деякі запитання директора, чекаючи, поки ви звільнитесь. Ми тут зовсім з іншого приводу. – Обидва повернули голову до Бебкока, наче однакові ляльки на однакових пружинках.

Бебкок підвівся з за столу.

– Вибачте, джентльмени, – промовив він, поглянувши на годинник, – але в мене нарада, і я вже спізнююсь. Я попереджу секретарку, щоб вас не турбували.

– Дякую, сер, – кинув білявий.

Бебкок пішов, а чорнявий дістав пачку сигарет і запропонував Стрендові. Той відмовився:

– Дякую, не курю.

– Ви не проти, якщо я закурю?

– Анітрохи.

Чорнявий прикурив.

– Насамперед прошу вас не хвилюватися, – сказав білявий. – Ми тільки хочемо дістати невеличку інформацію, яку ви або можете нам дати; або не можете. Наскільки нам відомо, ви знаєте містера Рассела Хейзена.

– Він мій друг.

– Ви часом буваєте у його будинку в Істхемптоні, часом бачитеся з ним у Нью-Йорку?

– Так.

– Третьої суботи у вересні він разом з вашою дружиною, вашою дочкою та одним із своїх секретарів приїздив сюди провідати вас?

– Він приїздив на футбол.

– Ви були з ним у шкільній їдальні?

Я сидів за столом зі своїми хлопцями. Хейзен сидів за столом для гостей.

– З місіс Стренд і вашою дочкою?

– Так.

– Вони сиділи поруч нього?

– Не пригадую.

Але на стадіоні ви сиділи із ним поруч, і разом з вами була ваша дочка?

– Так.

«ФБР, мабуть, навчає своїх агентів мистецтва ставити безглузді запитання», – подумав Стренд, однак не показав свого роздратування.

; Тепер настала черга чорнявого нанизувати запитання. Якби Стренд заплющив очі, він би не відрізнив голос другого від голосу першого.

– Ви бачили, він розмовляв з містером Хітцом із Вашінгтона?

– Так.

– Де?

– За столом для гостей.

– Ви впізнали містера Хітца?

– Не відразу. Його син, як вам, певно, відомо, живе в моєму корпусі, і батько після гри підійшов до мене на хвилинку, відрекомендувався й запитав, як ведеться його синові.

Ви не чули, про що розмовляли за обідом містер Хейзен і містер

Хітц?

– Вони сиділи від мене ярдів за двадцять, а в залі було дуже гамірно. – Тепер Аллен уже давав їм. зрозуміти, що ця розмова його дратує. – Що я міг почути?

– Тоді, може, місіс Стренд чула?

– Може..

– Місіс Стренд зараз тут? – узяв слово білявий.

– Вона в Європі.

– Дозвольте запитати: що вона робить у Європі?

– Торгує наркотиками! – Глянувши на обличчя своїх співрозмовників, – Стренд одразу пошкодував, що дозволив собі цей жарт. – Даруйте, це було з мого боку легковажно. Я не звик до поліційних допитів. Вона у відпустці.

– Коли повернеться? – Тон білявого не змінився.

– Через тижнів два-три. Напевно не знаю.

– І часто вона посеред навчального року кидає роботу й бере відпустку на тиждень-два?

– Це вперше. – Стренд вирішив тримати себе в руках.

– Недешево, мабуть, обходиться така відпустка?

– Недешево.

– Ви маєте які-небудь побічні прибутки?

– Невеличка пенсія від Нью-Йоркської міської системи середньої освіти… Я зобов'язаний відповідати на такі запитання?

– Сьогодні – ні, – відповів білявий. – Може, згодом. Під присягою. Ваша дружина має ще які-небудь прибутки, крім того, що одержує в Данберрі?

– Один раз на тиждень вона дає у Нью-Йорку уроки гри на фортепіано. Крім того, її батьки надсилають іноді незначні грошові подарунки.

– Незначні? Які саме?

– Незначні – уперто повторив – Стренд. – Дуже незначні.

– Можете назвати суму?

Ні.

Вона дістає подарунки й від містера Хейзена?

– Він позичив їй автомобіль. «Фольксваген» тисяча дев'ятсот сімдесят другого року, фургончик. Вона їздить ним до Нью-Йорка та до магазинів у містечку.

– І це все?

– Все.

– Містер Хейзен не оплачує цю своєрідну відпустку в Європі?

– Ні.

– За неї платите ви? – Другий молодик аж підскочив, так наче зненацька побачив у темряві світло.

– Ні.

– Тоді хто ж?

– Запитайте її самі. Коли вона повернеться.

– Зробіть ласку, скажіть, де саме в Європі вона зупинилася. Ми маємо там агентів, вони звільнять її від клопоту поспішати додому, щоб поговорити з нами.

– Я не збираюся псувати дружині відпустку справами, які зовсім її не стосуються. Я вам сказав: вона в Європі. Більш я нічого не скажу.