Брати Капранови - Розмір має значення

— …то приходьте завтра. І ми з вами почнемо працювати, — закінчила дівчина фразу, початок якої я так і не почув.

— Завтра?

— Так, із самісінького ранку.

Пропозиція виглядала дуже звабливою. Але я швидко згорнув внутрішню дискусію і сумно зітхнув:

— Завтра, скоріш за все, мені доведеться летіти у відрядження.

— Далеко?

— Та не дуже. До Польщі.

І от я летів до Великої Польщі.

Хоч би як там швидко долав парсеки надсвітовий лайнер «Південь», розроблений у серці світової космічної індустрії — корпорації «Південьмаш», все одно дванадцять годин роздумів мені було гарантовано. Дванадцять годин, аби виспатися (чого бракувало весь останній тиждень) та обміркувати деталі операції, від якої, щиро кажучи, вже голова йшла обертом.

Відтоді як анабіоз під час галактичних польотів було заборонено через руйнівний вплив на мозкові клітини, у нас, секретних агентів, значно підвищився коефіцієнт корисної дії. Уявіть собі — раптом серед стрілянини, стеження, сутичок та гонитви випадає кільканадцять годин примусового спокою. Тут встигнеш і проаналізувати інформацію, і збудувати план, і ухвалити єдине вірне рішення — дуже зручно.

Поки милі стюардеси допомагали зручно влаштуватись у фотелі, я активував програму із занурення в польську мову. І до того дозанурювався, що навіть перехрестився по-католицькому, коли командир традиційно попрохав пасажирів помолитися на доріжку. Тьху ти.

Отже, які козирі в мене на руках? Головний козир — це посвідка про відрядження від корпорації «Краса і сила» за підписом самого Винниченка. Побачивши подібну цидулку, всі повинні стати струнко. Принаймні я на їхньому місці став би. В який спосіб начальству вдалося отримати такий документ, не розкриваючи карт, невідомо. А втаємничувати «Красу і силу» у суть справи було б щонайменше нерозумно. Зважаючи на моральне підґрунтя проблеми та знаючи, що в їхнього господаря дві доньки підростають… Я б не позаздрив польським виробникам. Проте самосуд — не наш метод. Крім того, він нічого не вирішить, бо хто завадить терористам додавати своє зілля до інших препаратів? Це ж так просто — згорнути виробництво в Польщі та почати десь інде. Не запроваджувати ж тотальний контроль на кордоні? Тим більше, що це суперечить угодам про ЄГЕП, тобто Єдиний Галактичний Економічний Простір. Отож-бо й воно. Ось чому я мусив летіти в самісіньке гніздо. Щоб виявити і знешкодити джерело зарази. Злого генія, чи хто він там.

З того часу як поляки обрали собі для життя Велику Польщу, а було це ще за царя-косаря, традиційні зв’язки між нашими країнами не тільки не погіршилися, а й зміцнилися. Адже саме наші будівельники розбирали по шматках пам’ятки старого Кракова, аби скласти їх на новій планеті. І саме наші зорельоти перевозили усе це до сусідньої системи — наче там свого каміння мало. Ну й, зрозуміло, разом із поляками поїхало багато тамтешніх наших. Навіщо, ви спитаєте? Не можу відповісти. Вочевидь, вони настільки звикли приховувати своє українське походження, що без цього вже не могли. Втім, серцем вони залишилися з нами, і саме з-поміж них УГС вербувала агентів, коли виникала потреба.

Ну і зрозуміло, що в Польщі я мав явки на всі випадки життя — добрі та не дуже.

— Вам запропонувати щось випити?

Наді мною схилилася мила, але худенька істота у формі стюардеси. Керівництво компанії можна зрозуміти — навіщо возити із собою зайву вагу?

— Пива, коли ваша ласка, — і поки дівчина наповнювала келих, я поцікавився: — Прошу пані, як вам вдається зберігати таку фігуру?

Вона зовсім не знітилася, а щиро посміхнулася у відповідь — що означає школа!

— Це зовсім не складно. А до того ж, нам допомагають досягнення науки.

— Як називаються?

— Хто?

— Досягнення.

— «Граціоза», а що?

— Та так, нічого.

От бачите, як воно насправді.

Я вирішив не засмучувати бідолашну дівчинку відомостями щодо побічного ефекту диво-засобу, а лише вдячно прийняв келих пива.

Отож вернімося до наших поляків. На Землі їх майже не лишилося, а звільнену територію де-факто почали заселяти сусіди, насамперед українці. Між нами, кажучи, це було не зовсім законно, бо офіційно ця територія вважалася резервною протягом п’яти сотень років, але ініціатива мас завжди переважала писані закони. Отже, в такий спосіб наша нація зробила іще один крок до відновлення України у стародавніх кордонах. Кожен школяр-двієчник знає, що назва УкрАйна походить від об’єднання племен укрів (на півночі Італії) та айну (північ Японії). Тепер до рідних укрів залишалося якихось два кроки. До айну трохи далі, однак ми з вами нікуди не поспішаємо, чи не так?