Юрій Андрухович - Письменники про футбол

Здесь есть возможность читать онлайн «Юрій Андрухович - Письменники про футбол» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2011, ISBN: 2011, Издательство: Клуб сімейного дозвілля, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Письменники про футбол: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Письменники про футбол»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Антологія містить «футбольну» прозу одинадцяти сучасних українських письменників, кожен з яких пропонує своє розуміння «гри мільйонів», добираючи свої слова — серйозні й сентиментальні, веселі й абсурдні. Ці розповіді є настільки різноманітними та несподіваними, наскільки різноманітним та несподіваним може бути сам Футбол.
Антологія містить фантастичні й реалістичні, трагічні й сатиричні біографічно-публіцистичні та глибоко інтимні, але неодмінно «навколофутбольні» оповідання одинадцяти літературних форвардів України XXI сторіччя. У кожного із цих письменників свій «футбол», свої правила літературної гри — настільки різноманітні й непередбачувані, наскільки різноманітним та непередбачуваним може бути політ м'яча. На полі зустрінуться незмінний капітан поетів і прозаїків-«двотисячників» Сергій Жадан, великий містифікатор Юрій Винничук, універсально обдарований персонаж Фоззі (ТНМК), культовий автор Юрій Андрухович у ролі літописця українського футболу… Не обійшлося в «команді мрії» і без легіонера. А почесна роль судді в цьому товариському матчі призначається читачеві — вболівальнику сучасної української літератури!
Футбол та література — поняття одночасно далекі й близькі. Красивий, успішний футбол є таким же мистецтвом, як і якісна література. Приємно бачити інтеграцію провідних українських письменників із грою, за яку вболівають мільйони шанувальників.
МИРОН МАРКЕВИЧ, головний тренер ФК «Металіст», Харків

Письменники про футбол — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Письменники про футбол», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ти ж іще не такий старий хрон. Спортсмен. — Якось сказав дід Паша, бридливо вмощуючись на зношених маєчках.

Бруханда глянув на друга, але промовчав.

— У мене є пропозиція. Хочеш, я тебе тренером зроблю? — продовжив дід.

— Ти?

— Я… Ну, може, не я. Гриша каже, що їм тренер нужен.

— По боксу?

— По якому боксу? Який бокс? По футболу.

— Я ж боксер.

— Ти спортсмен, чемпіон. Банжо Равалту у сімдесят першому хто завалив?

— Я ж не Пеле завалив.

— Я тобі шанс пропоную, Валєрка! Шанс стати людиною. Ти ж так зіп’єшся скоро.

— Футбол? У футбол знаєш хто грає? Танкісти і бразильці.

Такий коментар Бруханди дід Паша, який останнього разу торкався футбольного м’яча ще до карибської кризи, несподівано сприйняв за власну образу і вперто замовк на двадцять хвилин.

Валерій Семенович, натомість, цього часу не згаяв і займався тим, що згадував, як, перебуваючи у Бразилії, він зустрічався з Пеле. Щоправда, підтвердити реальність цієї зустрічі ніхто не міг: саме тоді, коли радянська делегація робила загальні знімки з видатним футболістом, він, Бруханда, наминав у тамтешній Сан-Паульскій столовці крабів й закономірно лишився за рамками цих унікальних кадрів. Тому й не дивно, що багато років потому, коли Валерій Семенович випивав та заходив до сусіднього двору поспілкуватися з місцевими хуліганами, йому доводилося кожного разу вислуховувати образи, якими не гребували малолітки, виказуючи тим самим свою недовіру до алкоголіка дяді Валери, який начебто зустрічався з Пеле, а сам не втомлювався показувати всім і кожному фотографію з радянською делегацією та якимсь негром посередині, який на Пеле був схожий ну дуже умовно.

— А де тут ти, дядь Валера?

— Я крабів їв, але я потім підійшов.

Після цієї фрази хулігани, як правило, починали реготати, улюлюкати та голосно лаятися. Валерій Семенович шарівся, але на своєму не стояв, — однаково не повірять, — розвертався і йшов, чомусь неодмінно згадуючи при цьому рожево-коричневі руки Пеле з чимось білим у бганках на долонях…

Нарешті дід Паша перервав спогади Бруханди. Сповнений рішучості, він підійшов до Валерія Семеновича та вщипнув його за лікоть.

— Слухай сюди, дурак. Гриша з пацанами організували футбольну команду, директор дозволив. Їм нужен тренер. Спортсменів нема, а яка нормальна людина фізруком на півставки в інтернат піде?

Бруханда замислився.

— А яка? — перепитав Бруханда, досі відчуваючи в роті присмак крабів.

— Ніяка не піде, а тобі — всі шанси зробити своє життя… стати на ноги…

— Я подумаю, — відповів Бруханда і засумував.

Але думати він уже не міг. Важка темрява осідала йому на плечі, наче перший сніг. Мішки з одягом виринали з густого повітря чорними, як бразильці, силуетами, і хропіння діда Паші здавалося не хропінням, а важким диханням мертвяків. Заснути Бруханда цієї ночі так і не зміг.

Спочатку Валерій Семенович переговорив із Гришею стосовно свого тренерства й дізнався, що пацанам таки дійсно потрібен сильний і вольовий мужчина, який змусить їхні крихкі та погнуті хребти супротивитися лихій долі на шляху до омріяного щастя. Таким мужчиною Бруханда і був. Принаймні він так думав. Але, зрештою, яка різниця?

Щоправда, конкретної цілі Гриша не зміг окреслити, тому Валерій Семенович вирішив, що мета їхніх тренувань полягатиме в тому, щоб навчити хлопців рухатися по полю.

Після цього Бруханда зустрівся з директором інтернату. Директором виявився жирдяй з писклявим голосом та бабськими повадками. Жирдяй нічого не обіцяв, але попередив, що якщо травмується хоч один горбатік, то відповідальність ляже на плечі тренера.

— З мене вже давно гівно сиплеться сухим залишком, — відповів Бруханда. — Я ні за кого не відповідатиму. Зроблю все, що зможу. Бачив я ваші гімнастики — мертвому припарки. У вас є методичка з футболу?

Останньої фрази директор не зрозумів, але кудись зателефонував, і наступного дня на воротах з’явилася сітка.

Правила гри Бруханда уявляв собі приблизно. Під час прогулянки містом він придбав у букініста книгу Льва Касіля «Воротар республіки», прочитав її за ніч і невиспаний вирушив на перше тренування та знайомство з «горбатіками».

«Чого б і ні? Не сподобаються хлопці — чорт із ними, повернуся до старого життя», — розмірковував Бруханда, витоптуючи вкриту першою несміливою травою стежину, що вела до спортивного майданчика.

Як не дивно, Бруханда знав майже всіх хлопців, які прийшли на перше тренування. Ні, він не був знайомий із ними особисто, але двоє були друзями Гриші, й він не раз зустрічав їх у квартирі діда Паші; частину хлопців Бруханда частенько бачив у магазині біля гральних автоматів; інших же — просто знав звідкись, але звідки, не міг згадати. Так чи інакше, всі хлопчики були кволі й всохлі, немов столітні тополі. Ліпити з таких захист чи півзахист, не кажучи вже про нападників, було стрьомно — це Бруханда відчув одразу. До того ж на поле прийшли тільки десять хлопців.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Письменники про футбол»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Письменники про футбол» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Письменники про футбол»

Обсуждение, отзывы о книге «Письменники про футбол» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x