Ірен Роздобудько - Перейти темряву

Здесь есть возможность читать онлайн «Ірен Роздобудько - Перейти темряву» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Год выпуска: 2010, ISBN: 2010, Издательство: Фолио, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Перейти темряву: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Перейти темряву»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

«Перейти темряву» — нове творіння письменниці, трилер про маніяка та його невинних юних жертв… Він не кат — він дослідник, і він дуже хоче знати, що відчувають ці прекрасні метелики з відірваними крильцями… Потішні, вони кумедно повзають та звиваються, намагаються злетіти і не розуміють, чому не виходить…
На 154 сторінках захопливого роману — долі десятків тисяч українок, що їх продали у рабство за кордон та змусили працювати повіями. І не всі повертаються з неволі, бо лиш одиницям вдається…перейти темряву.

Перейти темряву — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Перейти темряву», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

До будинку під’їхало таксі.

Марта аж ніяк не здивувалася, коли з авто показалася голова її недавнього знайомого — вона так втомилася від цього тупого спостереження, що приїзд Сергія до власного дому не викликав у неї жодних емоцій, які виникли у неї вдома на самому початку цієї забавки.

Чоловік вийшов, притримав дверцята. Ага. Певно, був не один.

Марта нижче схилила голову, аби він випадково не кинув погляд у її бік, і скосила очі.

За Сергієм з авто повільно вийшла дівчина. Точніше, Сергій нахилився над дверцятами і буквально вийняв її з машини — обома руками. Потім повів до під’їзду, тримаючи за плечі. Дівчина йшла непевною ходою. Перед тим, як зникнути в дверях, боязко озирнулася. Марта механічним жестом зняла окуляри.

Вона б могла дати на відсіч не тільки руку, але й голову: це була Зоя!

* * *

Назад вона їхала більш-менш заспокоєною. Але разом з тим дуже злилася на саму себе: «зникла» дівчина жива-здорова, а всі її «пінкертонівські» дослідження — дурна забавка, гаяння часу. А ще вона майже з ненавистю думала про Сергія: навіщо він водив її за носа? Теж вирішив розважитись? Поглузувати з неї?

Непогані жарти, особливо, якщо врахувати телефонні погрози…

Але дійсно — навіщо це все? Що криється за цим глузуванням?

Марта повільно йшла до свого будинку, нові думки поволі стишували її кроки. Нарешті вона взагалі опустилася на лаву — щось тут не так.

Зрозуміло одне: ця дівчина, Зоя, не жартувала, втікаючи від цього збоченця, зрозуміло й інше: вони знову разом. Але як поєднати перше з другим?

Марта сиділа і, мов кадри з фільму, прокручувала в голові ту мить, коли пара виходила з авто. Спочатку вийшов Сергій — тут Марта згадала, як він роззирнувся навсібіч і лише потім зазирнув в глиб машини, щось промовив. Дівчина вилізла не відразу. швидше за все цей вихід виглядав так — Сергій ніби вийняв її звідти.

Обома руками витягнув, мов рибу з води.

Потім міцно вхопив за плечі.

Марта ледь не скрикнула: так, так, він обхопив її, ніби вона мала впасти або… або вирватися.

На порозі дівчина озирнулася.

Марта напружила пам’ять, аби в точності відтворити той погляд, і знову ледь не підскочила на місці: так, так, в очах був переляк. А сама дівчина виглядала якоюсь виснаженою.

Отже, це було «повернення втікачки»!

Її змусили повернутись!

Марті знову стало сумно. Ніби то все з’ясувалося, все стало на свої місця і більше нема про що говорити.

Люди є люди, і живуть вони так, як живуть — не можна перейматися кожним скриком за стіною! Але ж не завжди бачиш в обличчі того, хто скрикнув, — почала переконувати себе Марта, — випадково почутий скрик — не мучить сумління. Можна лише поспівчувати і сподіватися, що допоможуть ті, хто ближче. А от коли стикаєшся з людиною обличчям до обличчя і розумієш, що той метафоричний «скрик» має цілком певну форму — очі, колір волосся, зрештою — душу, тоді він не дає тобі спокою!

Міркуючи так, Марта дійшла висновку, що варто поговорити з дівчиною — це раз. А по-друге, викрити Сергія — і зробити це так, щоб в разі будь-якого насильства чи помсти він отримав покарання.

Тобто варто довести, і бажано при свідках, що загрози на мобілку дівчини йшли від нього. Але як це довести?

Марта ледь не засміялася вголос — а телефон?!! Варто поставити назад картку, згодитися на зустріч з Сергієм — бажано на власній території в присутності Дмитра — і просто набрати номер зворотнього зв’язку, який зберігся на сім-карті!

Рішення було прийнято. Марта рішуче підвелася з лави і пішла до свого під’їзду. До приходу коханого лишалося півтори години і вона хотіла встигнути відпочити, перевдягтися і приготувати щось смачненьке…

…В квартирі розривався телефон. Не зачинивши за собою двері, Марта вбігла до кімнати і встигла вхопити слухавку.

— Де ти? — почула схвильований голос Дмитра. — Я телефоную вже годину! З тобою все гаразд?

— Так, так, коханий, — поквапилася заспокоїти його Марта.

— Слава богу! — з полегшенням зітхнув він. — Завтра ж куплю тобі мобілку!

— Ти ж знаєш, що я не люблю техніки!

— Не сперечайся, маленька, сама зрозумієш, як це зручно. До того ж, я божеволію, коли не знаю де ти, що з тобою! Певно, я кретин… Я кохаю, кохаю, кохаю тебе, маленька… Я скоро буду!

Вона хотіла відповісти, але він, сповнений почуттів, відключився.

* * *

…Рожеві сутінки проникають за рожеві фіранки, нещодавно куплені Мартою. Кімната ніби засипана трояндовими пелюстками. В ній багато чого змінилося. Навіть з найдальших кутків вивітрився дух безнадії, додалися вазони, в яких тепер завжди стоять квіти — щойно вони починають тліти, як на їхньому місці з’являлися живіші: Дмитро не терпить вигляду навіть трохи прив’ялих пелюсток.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Перейти темряву»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Перейти темряву» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Ірен Роздобудько - Останній діамант міледі
Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько - Подвійна гра в чотири руки
Ірен Роздобудько
libcat.ru: книга без обложки
Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько - Арсен
Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько - Якби
Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько - Все, що я хотіла сьогодні…
Ірен Роздобудько
libcat.ru: книга без обложки
Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько - Ґудзик
Ірен Роздобудько
Ірен Роздобудько - Ескорт у смерть
Ірен Роздобудько
Ирэн Роздобудько - Перейти темряву
Ирэн Роздобудько
Отзывы о книге «Перейти темряву»

Обсуждение, отзывы о книге «Перейти темряву» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x