Олег Криштопа - Усі жінки курви

- Батьки не сваряться? - запитую у нього ніби випадково.

Він хитає головою. Марно. Від нього я нічого не доб’юся.

Я вигадую будь-які приводи, щоб зустрітися з О. У неї великий ніс, велике лице, трохи обвислий животик. Нічого надзвичайного. Таких жінок тисячі. Вона не дурна, але й не надто розумна. Не добра і не зла, не красива і не потворна. Вона ніяка. І одночасно у ній щось таке є, якась таємниця, не розгадавши яку я не заспокоюся.

Я запрошую її на каву, навіть дарую їй квіти.

- У вас із В. усе гаразд? - запитую я.

- А з чого ти взяв, що щось має бути не так. Все прекрасно. Чудово.

- Ну, мені здалося, значить, ви якісь дивні були останнього разу. Майже не розмовляли між собою.

- Та все добре. Ти ж знаєш В., він такий, з нього слова не витягнеш. Він соромиться компаній, де не говорять про його комп’ютери. Йому здається, що він виглядатиме дурним, якщо щось скаже. А насправді йому просто нецікаво все, що говоримо ми. Його дратують ці посиденьки з алкоголем. Він трохи замкнутий, ти ж його знаєш. Ти ж його знаєш.

Сумнівно, щоб я його знав. Сумнівно, щоб взагалі будь-хто будь-кого знав. Я не знаю В., не знаю О., але так само і О. насправді не знає В. і В. не знає О.

Жодного шансу щось дізнатися. Непробивна стіна.

Намагаюся загадково їй усміхнутися, так ніби багато років таємно у неї закоханий. Не переконливо. Подаю їй пальто. Коли ми йдемо, намагаюся ніби випадково торкнутися долонею її руки.

Мої загравання не дають ніякого результату. Їй приємно, але не більше.

Інколи Кіт дозволяє собі неприпустимі речі, і тоді ми сваримося. Ось і цього разу він десь нашкодив. Запах його сциклиння заполонює хату, неможливо буде заснути. Він почувається винним і залазить під ліжко. Даю йому спокій.

Виходжу на балкон і дивлюся на сніг, який падає. Потім на вікна будинків за цією білою рухливою стіною. Сутеніє і у вікнах запалюються вогні. Люди повертаються з роботи. З холоднечі у теплі квартири. У кожній по-своєму затишно, принаймні мені з мого темного і холодного балкону так здається. Ці вогники у темряві завжди були для мене ознакою якоїсь остаточної домашності. Родинності в найкращому сенсі цього слова. Я заздрю їм і ненавиджу їх. Мені здається, що все це фікція, створена спеціально для того, щоб мене мучити своєю нездійсненністю. Я бачу тепло, а мені хочеться побачити там закривавлений ніж, жахливі потворні пристрасті. Сварки і сльози. Зради і ненависть. Принаймні байдужість. Жінки, які дивляться серіали, чоловіки, які дивляться футбол. Кожному своє. Тотальне непорозуміння між статями.

Днями мені вдалося розкрити жахливу таємницю О. і В. Я так і знав, що тут щось не те.

Мені розказала про це А., наша спільна знайома.

А. - художниця, безнадійно закохана у Ц., відомого політика. Ц. дає їй знати про себе приблизно раз на місяць, завжди несподівано. З’являється без попередження. Ц. не лише відомий політик, але й відомий ловелас. Я інколи його зустрічаю у респектабельних закладах, коли мене запрошують туди інші політики. З Ц. щоразу інша жінка. Ц. одружений і має дітей. Він багато п’є і любить поговорити з неполітиками.

- Як там А., - інколи запитує він у мене, безцеремонно підсідаючи зі склянкою віскі. - Давно її не бачив. Познайомся, до речі, це Ж… Господи, що я роблю?! - запитує він у мене, коли Ж. ненадовго відходить припудритися. - Забери її від мене. Забери її собі, забери їх всіх собі. Це якась гонка, гонка на виживання. Рейсінг Ахед. Перегони на зламану голову. Суцільний секс. Секс як втеча, секс як погоня, секс як транквілізатор. Я не можу зупинитися, старий. Можеш написати про це книжку, я тобі заплачу. Жінка про все і так знає, і всі знають. Жодної конфіденційності. Що вона думає, жінка, тобі це цікаво? Нічого не думає, їй по хуй. У неї є інший, багато інших? Не знаю скільки, але хтось точно є. Її їбуть стільки, скільки душа забажає. Їй так добре. Всім так добре. Але я втомився. Втомився, хочу спокою, хочу любові. Хочу, щоб хтось, як от А. вкладав мене після сексу собі на груди і гладив по голові. Як дитину. Я хочу сім’ї, справжньої сім’ї, хочу ссати молоко з жіночих грудей. Але я знаю, що ніколи цього не буду мати, бо не зможу зупинитися. Розумієш, старий? Ти не розумієш, я сам не розумію. Це хвороба.

Повертається Ж., і низький худий політик Ц. із аристократичним шаликом на шиї змінюється на лиці, надаючи йому ще більш декадентського виразу.

- Люба, секс мене згубить. Це все лише погоня за вічним задоволенням. Ходімо його ловити.