Олег Криштопа - Усі жінки курви

Від татових батьків ми переїхали на винайняту квартиру у спальному районі. Мама закінчила вчитися, але все ще працювала секретарем у суді. Тато пішов на завод. Тоді я вперше помітив між ними конкуренцію. Її насправді дуже втішило те, що його вигнали, що нарешті вона, досі вигнанка, друга, задня, вийшла на перший план, а він, пестунчик долі, тепер змушений бабратися в гімні, жити серед покидьків. Вона упивалася його поразкою, його розпачем. Я ж тобі казала, любила повторювати вона вечорами, коли він сидів на кухні з пляшкою «Жигулівського» і рвав собі волосся на голові. Він запустив декадентську бороду, і черговий фотограф із ательє, віддаючи їй негатіви, прийняв тата за її тата, а не мого. Мама почервоніла від задоволення.

Проте його падіння зовсім не означало її злету. Бабу раптово перевели суддею в район, дід виявився зовсім не академіком, а просто професором інституту наукового атеїзму, який доводив відсутність Бога науковим шляхом. «У мене не вийшло, казав мені вечорами дід-не-академік, ця теорема не доводиться, отже Він може бути. Хоч може і не бути, але це неможливо довести. Вірити, що його нема, це все одно, що вірити, що він є, це марновірство, розумієш, малий?». Його відправили на якусь там заслужену пенсію, але він уже ні в що не вірив і ще більше мовчав, а вечорами, до приїзду баби, залізав зі мною на дерево у дворі і довго та пильно дивився на зірки.

Інші дід з бабою працювали у цеху на тому самому заводі, де й тато. Тато був їхнім начальником. Вони працювали все більше і більше, щоб не боятися голоду, який вони якось пережили. Одного разу тато повернувся з роботи ще смаглявіший, ніж завжди і сказав, що тих діда з бабою уже нема. Згоріли на роботі. Пояснив він. Від надміру роботи з’явилася іскра, була пожежа і цех згорів.

Мама нарешті стала помічником судді. Тато почав її підозрювати у зрадах. Коли він напивався, то виходив із себе. Він хапав її долонею за підборіддя, підводив до себе і перекошеним від люті ротом шипів - ну, суко, дивись мені в очі, на мене дивись, тільки не бреши мені, хоч раз скажи правду - ти з ним спиш? Я ж чую його запах, суко.

Вони скандалили на кухні, а я вмикав у кімнаті телевізор на повний звук і затуляв руки вухами. Потім він завів собі коханку, і мама розбила в друзки дорогий сервіз - кидала чашку за чашкою, спочатку до підлоги, а далі в нього.

Потім він перестав пити і вирішив заочно закінчити юрфак. З грішми ставало все важче і важче. Мама вибила для нас однокімнатне помешкання. Коли тато дізнався, то не зрадів, а тільки плюнув убік і сказав - підстилка. Вони тижнями не розмовляли. Вечеряли окремо, спали на одному ліжку, бо більше не було місця, але під двома ковдрами. Інколи я чув, як на третю чи четвертю ніч мовчання, він нервово совався на ліжку, не витримував, підсувався до неї і щось шепотів. Часто вони займалися сексом, думаючи що я сплю. Кожну його дію вона піддавала сумніву, а коли він врешті переставав будь-що робити, то вона звинувачувала його у бездіяльності. Я напам’ять знав усі їхні розмови і сварки. Мама повторювала його провини з однаковою злістю десятки разів, згадуючи все від самого початку.

Я думав, що вони ненавидять одне одного. Так і було напевно, бо в мене нема жодного доказу зворотного.

У 91-му, у віці 33-х років він, нарешті, закінчив юрфак і через рік відкрив свою адвокатську контору. Першим його клієнтом став екс-футболіст із нашого старого двору. Він лежав у лікарні при смерті і вирішив розлучитися. Вимагав, щоб з усього спільного майна йому віддали кубки і медалі, бо він хоче частину подарувати в музей, а частину забрати в могилу. Дружина хотіла забрати все. Тато переміг. Так він отримав свою першу медаль.

Мама нарешті стала суддею. У її космічно-чорному волоссі з’явилися перші сиві волосинки, а тато полисів. Вони бачилися все рідше, більше на роботі.

На моєму випускному він напився. Вивів мене надвір, ми разом закурили і випили пива.

- От шо таке любов? - запитав у мене, а потім у неба тато. - Де та любов? Нема любові? А я ж її любив, я її ще люблю. Але де та любов?

Через тиждень його відсторонили від справи, яку мала розглядати мама. Татів підзахисний Альоша Павлович дізнався, що його дружина зраджувала його і вбив її кухонним ножем. Мама засудила Альошу до смертної кари через розстріл. Під час засідання ми з татом сиділи у залі. Потім вийшли надвір покурити. Тато похитав головою, знову запитав - де та любов, відійшов убік, облив себе бензином з банки і підпалив. Від нього залишилася тільки груда попелу.