Олег Криштопа - Усі жінки курви

Я зустріла їх уже у Києві, такими як зараз. Зовсім інакшими, ніж тоді, повір.

- То шо ж сталося? Що їх так змінило? Ти ж мусиш знати!

А. загадково усміхнулася і задоволено подивилася на мій портрет.

- Це мелодраматична історія.

Всі жінки точно курви. Якби це був серіал, я би пообіцяв продовження у наступній серії. А якби ток-шоу - то після рекламної паузи.

У всіх є своя історія - у О. і В., у А., у Ц. Навіть у Кота вона є. А чи є вона у мене? Сумнівно.

З блядок Кіт повертається через балконне вікно - ми живемо на першому поверсі. Сьогодні вранці я застав його сплячим на кріслі, але не самого, а з якоюсь Котихою попід лапою. Я почесав потилицю від несподіванки. Ще одного мешканця, а надто жіночої статі, в нашій холостяцькій хаті терпіти я не збирався. Тим більше, він привів її, не спитавши. Я вже хотів розбудити коханців і влаштувати їм обструкцію, але раптом щось пригадав і передумав. Хай відіспляться.

Напевно настав час дещо вам пояснити. Чому всі жінки курви. Тому що вони зіпсували мій паспорт. Там немає живого місця. Я п’ять разів одружувався і п’ять разів розлучався.

Може, якби тоді з Лєночкою я потрапив у справжній ЗАГС замість театру, усіх наступних бід би не трапилось?

А може, не всі жінки курви, а лише я сам, один - курва?

Ми з А. виходимо з її майстерні. Я вмираю від цікавості, але знаю, що її не варто квапити з розповідями. Вона отримує садистичне задоволення від незакінчених історій, особливо, якщо помічає, що співрозмовнику це дуже цікаво. Видай я хоч словом, хоч жестом свою сверблячу нетерплячку, вона нізащо сьогодні не розповість до кінця. І мені доведеться чекати ще бозна скільки часу. Тож я вдаю, що О. і В. мене взагалі не обходять.

Ми заходимо у кліть ліфта, зачиняємось за ґратами і поволі спускаємося згори вниз. А. має незреалізований хист гіда і сьогодні я - її жертва. Із запакованим собою під лівою пахвою, із запакованою у десять светрів і якусь підозрілу куртку А. під правою я виходжу на екскурсію. Самотня жінка і самотній чоловік, які навіть думки про те, щоб бути разом, не припускають. Я дивлюся на А. - а що як раптом? Але ні, в жодному разі ні.

Падає сніг. Він одразу ковтає нас із головою, і з кожним наступним кроком я стаю все більше схожим на той портрет, який несу під рукою.

- Сьогодні я мушу показати тобі історію київської проституції, - каже мені А.

Це всерйоз і надовго.

Але принаймні утвердить мене в думці, що всі жінки таки курви.

Кілька місяців потому Кіт зникне надовго. Його не буде тиждень і я вже почну хвилюватися. Шкодуватиму, що не дозволив йому залишити котиху вдома. Я би навіть імені їй не давав - хай сам називає, як хоче. Жили би собі втрьох, то й що, що жінка. Все одно веселіше. Було би з ким увечері поговорити, пива попити, футбол подивитися. А жінка навіть краще - могла би їсти щось приготувати. Проте моє каяття було даремним - Кіт як у Дніпрі розчинився. Одного вечора я не витримав і вдався до перевіреного дідівського методу. Купив настоянки валеріани і розлив під балконом. Спочатку реакції не було, але через годину під моїм вікном завивав цілий котячий хор. Я навіть не уявляв, що в околицях може бути їх аж стільки. Мого Кота серед них не було.

Коли я вже цілковито втратив надію його ще коли-небудь побачити, він таки з’явився. Це було вранці. Я вивішував на балконі випрані речі, коли побачив його. Він сидів на тротуарі, підігнувши під себе лапи і тремтів від холоду. Його великі зелені очі нерухомо втупилися у точку за кілька метрів попереду. Я прослідкував його погляд і побачив котиху. Вона сиділа так само нерухомо у тій же позі. Він чорний-чорний з білим пушком на грудях. Вона - біла-біла з чорною плямою на шиї. Як негатив і позитив. Тільки очі у обох зелені і великі. Поруч із Котихою повзали і перекидалися маленькі кошенята. Всі порівну чорно-білі. Кіт сидів нерухомо. Згодом я зрозумів чому. Тільки-но він пробував наблизитися, як Котиха починала грізно на нього сичати. За якийсь час мені це набридло і я гукнув Кота. Він незадоволено подивився на мене, похнюпив голову і поліз додому. Котиха проводжала його зверхнім поглядом.

- Усі жінки курви, хіба я тобі не казав? - спитав я у свого побитого зрадливого друга, коли він розлігся на своєму улюбленому кріслі і сьорбнув пива просто з пляшки.

- Йоб твою на хуй, блядь, мать, - сказав Кіт.

Добре, коли тебе хоч хтось розуміє у цьому великому жорстокому світі.

Ще один портрет А. - Ц. Вона зобразила його у формі куценького обвислого пеніса. Зморщеного, з фіолетовими варикозними жилками. Цей пеніс з дитячим і водночас старечим лицем Ц. замість головки росте із землі поміж різноманітних чудернацьких квітів, але не може дістатися жодної. Він намагається випростатися, щоб зазирнути хоча б до найближчої, але не може.