Олег Криштопа - Усі жінки курви

Кіт мляво спостерігає за маніпуляціями В. Він звик до зупиненого часу і також нікуди не поспішає. Нам добре у цьому застиглому світі.

Ц. вимагає від мене детального звіту про життя А.

- Ти з нею спав? - допитується він у мене.

Я роздратовано відвертаюся, бо не люблю виправдовуватися у тому, чого не робив.

- Вона ж мусить з кимсь спати. Когось мати. Це фізіологія! Всі люди не можуть без траху. Я це точно знаю!

У чомусь він має рацію, але не до кінця. Я переконаний, що А. могла би цілком обходитися без сексу. А втім, я знаю про людей лише те, що вони хочуть, щоб я про них знав. Інколи цього досить.

- Вона тебе любить.

- Мене не можна любити. Я страшна людина. Я хочу вічного задоволення. Мені уже 33, вік Христа, час минає, я старіюсь, я не люблю картин, музики і кіно, мені не потрібні книжки і закони, мене лякає думка про жіночу пизду, я там тону, мене лякає моє житіє, коли я думаю про нього, ніби збоку - скількох тіл я торкався, стільки запахів, шкір, цицьок, якщо про це думати, можна йобнутись, але ще більше мене лякає одна-єдина пизда на все життя, будь-чия, мене лякають діти, я не проти мати дітей, але тільки би їх не бачити, щоб вони просто росли, - але і навіть це мене лякає, бо годинники щодня показують одне й те ж, а ріст дитини нагадує про час більше… мені взагалі не можна думати, краще щось робити, пішли в бордель, трахатися, з блядями це найкраще робити, бо мене задовбали всі ці замужні дєвочкі, а незамужні це взагалі жах, вони хочуть мене назавжди, розумієш, хочуть, щоб у нас шось було, це так називається, вони самі вірять, що люблять мене і любитимуть завжди, до смерті, що вони не подивляться ні на кого іншого, що у них там не мокрітиме від тебе, наприклад. А я знаю, що мокрітиме, бо така природа людини, що нема любові до гробу, що все це блядство. Отут, в голові, десь тут, є така маленька гулька, гіпофіз називається, і ця гулька визначає все наше життя, вона продукує гормони, а гормони - це все, ти думаєш, що ТИ думаєш, а насправді за тебе думають твої гормони, і я не можу вірити, що А. любить мене, вона це все собі придумала, бо хоче переконати себе, що вона сильніша за свої гормони. А не можна бути сильнішим за гормони, бо ти і є гормони, а як можна бути сильнішим за себе. Мене тошнить від мого життя, тошнить від цих сотень запахів різних тіл, але як тільки я думаю про те, що я можу закохатися, і щоб, як вони кажуть, у нас шото було, якийсь роман, я знаю, що буде далі, все знаю, і ти теж, напевно, знаєш, від початку до кінця, всю цю слиняву приємну романтику, цей кайф від того, що ти відчуваєш цю невпевненість, цю дрож, ти, народний депутат, а ти тремтиш перед якоюсь курвою, бо любиш її і не знаєш чи вона тебе теж, і коли ти цілуєшся з нею під дощем, коли її плаття мокре, губи мокрі, тоді ти думаєш, от, якби так було завжди, це варто пережити, це кльово, але якщо продовжити…, а коли дійде до цього, то ти захочеш продовжити, бо нащо собі різати яйця, нащо робити зле, коли добре і тоді всьо, пиши-пропало, це ще буде добре, добре, але поволі менше, і потім все одно прийде момент, коли в неї змокріє там від іншого, бо ти вже для неї звичка, і вона для тебе звичка, одна і та сама пизда… А я цього не хочу, не хочу цього відчувати, це уявляти, про це думати, як вона з кимось іншим, як саме вона роздягається, як вона торкається чужої шкіри, і ще й при цьому мучиться, шо от, яка ж я сука, але все одно це робить, бо гормони перемагають, і вона розставить ноги, бо її там уже пече між ногами, і той інший, не я, а я ж десь є, я є, я є, а в неї у цей момент, поки я тисну на кнопку, а може, поки я трахаю іншу, хтось чужий, з гидким запахом вставляє свого члена. Вставляє, вставляє, бля!!! І їм, бляха добре. Їм, сука, добре. Вона стогне від задоволення, їй там добре, гормони задоволені, вона перестає думати про мене, хуй зі мною, вона здається, нарешті, гормони перемогли, а потім повернуся я, і вона мені усміхатиметься, і ця пизда буде зовні такою ж самою, але вже ні, бо вона уже осквернена, розумієш, там була чужа сперма. Я не можу не думати про цю чужу сперму, як вона скрапує звідти, така масна, ніби йогурт, ніби банановий лікер, який вона так любила пити, бля… Це все нормально, що у цьому такого, це природа, але на хуя тоді всі ці витребеньки, щоб у нас шось було, яка в пизду любов, при чому тут любов, це ж лише гормони… Нащо це, скажи? Чого не може бути якось інакше, якось легше?

Ц. мало не плаче. Я наливаю йому коньяку, він випиває залпом.

Я не можу сказати йому, шо всі жінки курви.