Олег Криштопа - Усі жінки курви

Це був банальний курортний роман. Жаль, що ми цього не зрозуміли. Жаль, що ми з одного міста. Роз’їхалися б і все. Таке забувається. Як сон. Але постійні неминучі зустрічі провокували продовження.

У мене тоді нікого не було. А їй хотілося молодого м’яса. Відчувати себе молодшою. Молодою. Ніби їй знову 18 і вона може пережити все ще раз. Інакше, але від цього тільки приємніше.

«Це мій останній шанс. Ти моя остання любов!» - пафосно казала вона мені.

У маленькому місті важко чинити перелюби непомітно. Якби це обмежувалося лише сексом - тоді ще півбіди. Але їй кортіло ризику. Кортіло, щоб нас побачили, щоб бачили, як ми тримаємося за руки. Як ми цілуємося при світлі ліхтарів увечері. Я не міг їй відмовити.

І це всі бачили, окрім її чоловіка. Мирослав поводився так, ніби ні про що не здогадується. Йому ніхто нічого не казав.

Зате мені казали.

- Ти ідіот, - сказав мені Янек.

- Ти - ідіот, я тебе звільню, - сказав мені Папік.

З Мирославом у них усе пішло шкереберть. Вона влаштовувала йому істерики з кожного приводу. Потім плакала і просила вибачення. Повзала перед ним на колінах. Він дивився на все це з таким блаженним відреченим виглядом, ніби святий, який добровільно попав у божевільню.

Хтось йому таки розповів. Деякий час він все одно вдавав ніби нічого не сталося, ніби нічого не знає, ніби його це не обходить, чим би дитя не тішилося, мине. Але після чергової психодрами вдома обоє не витримали. Вона почала його ревнувати. Безпідставно чи ні, не знаю, але цього вже не витримав він. Вдарив її. На щоці потім залишилися надовго сліди його пальців. Таких тонких, жіночих пальців. Того ж вечора він висмикнув мене з ліжка телефонним дзвінком. Я ні про що не здогадувався. Кілька годин тому ми з нею бачилися, все було чудово. Ми провели милий вечір, були на якомусь концерті, а потім довго ніжилися у ліжку.

Я усіляко відмовлявся від зустрічі, але він сказав, що приїде. Я сказав, що не сам, він відповів, що це терміновіше, ніж особисте життя. І приїхав. Мало не виламав двері, коли я їх відчиняв, і забіг у кімнату з розпашілими очима. Щось наче шукав. Винюхував.

- Це обшук? У тебе є ордер?

Він навіть не усміхнувся.

- Твоя сперма смердить, - сказав він раптом.

- Твоя теж, - відповів йому я.

І тоді він мене вдарив. Так само як її - по-жіночому. Дав ляпаса. Це швидше запекло, ніж заболіло. Я навіть не пробував ухилятися. Потім ми мовчки стояли, не знаючи, що робити далі.

Нарешті я сів. Він теж.

- Я думав, ти вже будеш йти, - сказав я. - Мені здається, що ми вже поговорили.

- Як це було? Як це було? Як ти міг? - закричав він.

Йому було цікаво. Йому просто було цікаво все знати. Йому було цікаво почути, яка вона у ліжку з іншим. Він хотів все це відчути.

Ми випили, і я йому розказував. Інколи він зривався, хапався за ножа, а я як ні в чому не бувало продовжував. Потім він почав розповідати теж. Надранок ми позасинали в одному ліжку, тому самому, де я спав з нею. Він навіть спробував мене обійняти, але я відклав його руку убік.

Одного прекрасного вечора вона подзвонила у двері. Я відчинив. На порозі стояла якась чужа жінка із заплаканим сином на руках, поруч - кілька валіз. Я дивився на це, нічого не розуміючи. Нарешті вона теж розплакалася, і я мусив їх обійняти.

- Нам більше нема куди піти! - казала вона.

На щастя, це тривало, недовго. Наступного дня малого забрав дід. А ще через тиждень вона сказала мені, що повертається до чоловіка. Я нічого не мав проти.

Вона сказала, що ні про що не шкодує. І що назавжди збереже про мене найкращі спогади. І що з часом ми можемо знову стати друзями.

Я сказав, що все гаразд. Ми випили вина і просльозилися.

Наступного ранку мене викликав Папік і сухо сказав, що знайшов мені іншу роботу.

Чому я одружувався і розлучався?

З розлученнями усе зрозуміло. Аня хотіла, щоб я був її дитиною, Богдана бачила в мені тата. Володимира фригідна, а Ганна німфоманка. Даша взагалі москалька. Але коли причини для розлучення ще можна знайти, то причин одружитися хоч з одною із них я до цього часу не бачу.

Наступного разу усе було майже насправді. Було навіть весілля, біла сукня, я купив напередодні костюм, комір сорочки виявився завеликий, і моя худа шия стирчала з нього, наче у бузька, п’яні музики лабали гуцульський рок, велетенська родина молодої - всі ці чомусь обов’язково товсті тітки і дядьки - танцювала, а ми сиділи в голові столу і мріяли як би це все швидше закінчилося…