Міла Іванцова - Гра в паралельне читання

– Ви не зрозуміли, сер! Ця дівчина – найкраща з усіх на світі! Я даю вам за неї дванадцять корів і беру її за дружину!

Вождь був дуже порядною людиною і довго намагався пояснити дивному англійцю, що той явно переплачує, але Гаррі був невблаганним. Вождю довелося змиритися.

Обряд відбувся, як заведено, дванадцять корів зайняли почесне місце на лузі серед корів вождя, а Гаррі зажив щасливо з молодою дружиною. Джон після весілля друга вирушив далі сам.

Минув час. Повертаючись із навколосвітньої подорожі все ще неодруженим, Джон заїхав на цей острів, щоб побачити на власні очі, як ідуть справи у його товариша, і, якщо потрібно, забрати його назад до Лондона. Помітивши багато змін на краще, він вирішив прогулятися островом, а заразом дізнатися, де живуть Гаррі з дружиною.

На центральній площі він побачив дітей, з якими розмовляла неймовірної краси дівчина. Стан її був струнким, очі сяяли спокійним щастям та впевненістю, рухи заворожували жіночною грацією. Вона розмовляла з дітьми і щось їм пояснювала. Джон рушив до неї, щоб неодмінно познайомитися. Багатьох дівчат зустрічав він за час подорожі, деякі навіть подобалися йому, але він не міг зробити вибір, адже подорож іще не завершено – раптом далі він знайде ще кращу? Так і рухався він уперед, а мета тікала від нього, мов лінія горизонту.

Раптом дівчина підняла руку і поправила волосся. На пальці у сонячних променях сяйнула обручка… Джон завмер, рвучко розвернувся і покрокував у протилежний бік.

Спитавши в місцевого старця, де мешкає англієць, котрий одружився з донькою вождя, Джон рушив у вказаному напрямку. Гаррі зустрів його щирими обіймами і виглядав цілком задоволеним.

«Що ж, виходить, бідака щасливий зі своєю простенькою дружиною», – подумав Джон.

Він розповідав Гаррі про різні країни, які приятель так і не побачив, про чудових дівчат, із якими йому довелося познайомитися. Чимало вражень було у Джона. Друзі сиділи в затишному добротному будинку, їли фрукти, пили місцевий напій із кокосового молока та вели розмови.

Раптом до кімнати ввійшла та сама дівчина, яка так вразила Джона. Вона приязно всміхнулася гостеві, привіталася і спитала, чи не бажає він чого-небудь поїсти та відпочити з дороги. Трималася вона просто, природно, але випромінювала ту саму енергію, яка так вразила Джона. Той здивовано подивився на Гаррі.

– Джон, що це ти так здивувався? Хіба ти не пам’ятаєш мою дружину?

– Це твоя дружина?! – не стримався Джон. – Вибач, Гаррі, це твоя друга дружина?! – перепитав він, не вірячи своїм очам.

– Та ні! Це вона і є, моя єдина і кохана дружинонька, найкраща у світі! Та ти ж її бачив, коли ми з тобою лише втрапили на цей острів! – відповів Гаррі.

Джон дивився на них обох, не розуміючи, як із сіренькою нареченою могли трапитися такі метаморфози.

І тут дружина Гаррі, всміхаючись, сказала Джону:

– Так, це правда, я була зовсім звичайною, нічим не особливою дівчиною. Як усі. Але Гаррі зміг побачити в мені щось, помітне лише йому, і полюбити мене щиро, всією душею. Він віддав батькові за мене дванадцять корів! Такого не траплялося ніколи і ні з ким на нашому острові! Що мені залишалося? Я просто мусила стати найкращою, найрозумнішою, найкрасивішою, най-най… На всі дванадцять!

Світлячки-автівки продовжували метушитися вулицями, тихо гула витяжка і падали краплі з крану. Але свічка чомусь погасла.

Помовчали.

– Ну, зрозуміло. От я і ходжу зі своєю дюжиною корів і все намагаюся прилаштувати їх комусь, а натомість отримати «об’єкт кохання». Але нікому не потрібні ні корови мої, ні кохання…

Приятелька від несподіваної гіркоти в словах подруги озирнулася, підняла брови, відкрила рот, але так і не змогла нічого відповісти, а просто розвела руками. Правда, у темряві цього ніхто не помітив.

– А чого це ви тут сидите без світла? – голос, що пролунав із коридору, змусив жінок здригнутися. Господиня смикнула за ланцюжок бра над обіднім столом, і подруги побачили пухнастого кота, який неквапно заходив до кухні. Він підійшов до своєї тарілки, понюхав її порожнечу, сів і промовив до жінок:

– Нічого, що підслухав вашу казочку? Sorry! Не хотів перебивати. Прикольна історія. Можна навіть написати таку п’єсу: дві подруги, два різні характери. Одна романтична, типу в пошуках гармонії, а друга – прагматик. Одна все літає, а друга її на землю опускає…