Олег Гуцуляк - Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен

Меотське (або Меотійське) озеро – Азовське море.

Балтавар – нині Полтава.

Тора – П’ятикнижжя Мойсея, перші п’ять книг Старого Завіту, основа іудейського Закону. В кабалі Тора ототожнювалася з вичерпним кодом Усього Сущого.

Ітхель (або Ітиль) – столиця Хазарії. Назва, можливо, походить від іудейського «йєтхель» – священний осередок.

Тепер – Дон.

Імперія – Візантія.

Теофіл – імператор Візантії у 829–842 рр., Михаїл ІІІ – імператор Візантії у 842–867 рр.

Алани, чорні булгари – племена, які мали кочів’я у Хазарському Степу наприкінці IX ст. Гузи – тюркський племінний союз, найчисленніший між Волгою та Уральськими горами у VIII–IX ст.

Манасія ІІ – цар Хазарії. Номінально Хазарією правили Великі Кагани з династії Ашина. Реально влада зосереджувалась в руках царів (беків) з іудейського роду рабина Обадії. Останній цар Хазарії Йосиф (920–965) залишив нам перелік цих царів без дат і термінів їх правління: Обадія, Єзекіїл, Манасія І, Ханукка, Ісаак, Завулон, Манасія ІІ, Ніссі, Аарон І, Менахем, Веніамін, Аарон ІІ і сам Йосиф, лист якого до іспанських євреїв досі залишається головним джерелом наших знань про Хазарську державу.

Багатур – у тюркських племен IX ст. – воєначальник з незнатного роду, який відзначився військовою звитягою.

Протоспафарій – титул командувача особистої гвардії візантійського імператора.

Буртаси – предки або близькі родичі слов’янського племені в’ятичів.

Мокош – слов’янська богиня, яку вважали берегинею вогнища. Праматір молодших богів річного господарського циклу.

Хорезмієць – виходець із Хорезмійського султанату, ісламської держави, яка посідала південь Середньої Азії (між Іраном та Індією).

Евксинський Понт – Чорне море.

Касоги – плем’я, яке мешкало на Таманському півострові біля Тамтархи.

Фанагорія – грецька колонія на Керченському півострові. Наприкінці IX ст. належала Візантійській імперії.

Охесія – місто в Абхазії.

Статер – золота імперська монета. Вартість її коливалася від 20 до 30 дирхемів.

Агарянські полководці – воєначальники ісламських (арабських) держав Азії та Африки. Агарянські полководці – воєначальники ісламських (арабських) держав Азії та Африки.

Сариси – короткі грецькі списи з масивними лезами.

Палатійський палац – головний палац візантійських імператорів у Константинополі.

Ашини – вовки (тюрк.) . Династія тюркських володарів монгольського походження. Засновник клану Ашина у 439 р. переселився з Шеньсі до підніжжя Алтайських гір і став володарем племені жужанів у 552 р. Ашина Бумин (Туминь) прийняв титул Великого Кагана (ільхана). До 580-х років Ашини підкорили Великий Степ Євразії і заснували кочову імперію тюрків Тукю. У VIII–IX ст. нащадки Ашинів були піднесені степовими народами у харизматійний ранг живих богів. Династію Ашина визнавали як володарів Степу китайські імператори династії Тан.

Екзегети – тлумачі текстів

Іоанн Хризостом, Златоуст (347–407) – архієпископ Константинополя у 398–404 рр., один з Отців Церкви, автор коментарів до Святого Письма, богословських праць, літургійних текстів.

Фарсаг – хазарська міра відстані, що дорівнювала денному переходові верблюжого каравану.

У рукописі Олексія Склавина текст «Другого Імені» не поділяється на окремі розділи, але перед чотирма рядками грецького тексту рукопису вміщені іудейські літери «йод», «хет», «вав» і «хет», літери Священного Імені. Упорядники зрозуміли це як ознаку прихованої структуралізації тексту другої частини «Сповіді…» і в перекладі «проявили» структуру, поділяючи «Друге Ім’я» на чотири розділи – «літери». ( Прим. упорядника .)

Тепер – Уральські гори.

Мазар – мусульманська каплиця, могила святого (шейха).

Кір ІІ – шахиншах Ірану (555–530 до н. е.), засновник імперії Ахеменідів; загинув у Середній Азії під час війни з кочовиками, на чолі яких стояла жінка-жрець.