Олег Гуцуляк - Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен

А безодня Вічності приймала всі Знаки у своє неосяжне лоно, і не ставала ні меншою, ні більшою, і не отримувала кольорів Сущого. І все пам’ятала вона, і все тонуло в її забутті. Замовкали слова, дурні й мудрі, покривалися пліснявою священні тексти, розвалювались кам’яні стели – чорна простота з’їдала світлу складність Сущого.

І серед приреченості побаченого згадав Рати-бор слова авви Антонія і підвівся назустріч зіркам Сходу. Велика Істина постала в душі його, як постає острів серед нічного океану, і розірвала павутиння сумнівів білим променем віри. Він побачив початок початків, і джерело джерел, і пристрасне прагнення Єдиного до Творіння Його і Спасителя, вищого за всі Знаки. І сказав він небу, зіркам, ущелині Харра і малому Астерію:

– Я вірю в Сина Божого, бо Він є СЛОВО.

Івано-Франківськ, 1992–1993

Київщина ІХ – ХІІІ ст.

Мапа Хазарії та Північного Кавказу

Мапа Єгипту

Частина Служби Божої.

Склавинами візантійці ІХ століття називали слов’ян, що жили північніше Дунаю.

Скрипторій – місце у середньовічній бібліотеці, де переписувалися книги.

Поляни – велике слов’янське плем’я, що населяло береги Дніпра в районі теперішньої Київщини.

Індикти – середньовічна міра часу, 15-річні цикли, за якими у Візантії оновлювали податкові реєстри.

Лев VI Філософ – імператор Візантії у 886–911 рр. Антоній ІІ Кавлеа – патріарх Константинопольський у 893–901 рр.

Сінкелл – чиновник візантійської канцелярії (імператорської або патріаршої).

Даждьбог (або Дажьбог) – одне з імен верховного божества у поганському пантеоні слов’ян. Деякі дослідники вважають Даждьбога персоніфікацією первісного божественного принципу (на зразок атману індійських аріїв). У стародавніх текстах збереглася самоназва слов’ян – протоукраїнців – Даждьбожі онуки.

Александр ІІІ Македонський – цар Македонії у 336–323 рр. до нашої ери. Найславетніший завойовник античного світу. У ІX ст. був легендарною особою, героєм численних міфів.

Ґоґ і Маґоґ – вороги єврейського народу з Півночі, провіщені Біблією (Єзек. 38:2). За Книгою пророка Єзекіїля, Ґоґ є князем Роша (Скіфія, Русь) в землях Маґоґа, сина Яфета (Буття 10:2).

Велес – один з головних богів слов’ян.

Преслав – слов’янський військовий ватажок VII (?) ст.

Готи – германське плем’я, з яким східні слов’яни вели війни у III–IV ст.

Утигури – кочове гунське плем’я, що жило біля Азовського моря.

Прокопій з Кесарії (VI ст.) – візантійський історик, автор історичної хроніки «Війна з готами» (540–554).

Кий – легендарний засновник Києва (можливо, V–VI ст.).

Кисик – легендарний володар східних слов’ян. Точний час життя невідомий. Згадується у «Велесовій книзі».

Аскольд – київський князь у 858–882 рр.

Саркел (Біла Вежа) – головна хазарська фортеця в придонських степах.

Аварський оселедець – авари (племена з Північного Кавказу) захопили землі східних слов’ян у кінці VI – на початку VII ст. Авари мали звичай голити голову, залишаючи одне довге пасмо волосся – оселедець.

Фотій – патріарх Константинопольський у 858–867 та 877–886 рр. Висвячення Марка у єпископи Київські відбулося близько 881 р. (за іншими даними – у період VIII Вселенського собору 866–867 рр.).

Хельґ – «Олег Віщий» руських літописів, Новгородський та Київський князь (882–911 рр.) з роду Рейріка (Рюрика) Еріксона Датського. Рід Еріксонів належав до священного варязького клану Інглінгарів.

Неаґард – Великий Новгород.

Ярл – незнатний військовий ватажок або суддя у варягів.